ТЕМА : Кількість населення
України. Відтворення населення: показники та природні, соціальні, економічні
чинники народжуваності й смертності, їх просторові відмінності.
Особливості вікового
і статевого складу населення України.
Міграційні процеси в
Україні. Українці на світовому і регіональному ринку праці.
Демографічна політика
в Україні.
П.Р. 9. Аналіз картограм народжуваності, смертності, природного
приросту, густоти населення, урбанізації
в Україні.
Динаміка чисельності населення світу й України
Населенням називають сукупність людей, які постійно живуть на певній території.
Воно є об’єктом вивчення багатьох наук: статистики, соціології, етнографії, географії населення. Питаннями, пов’язаними з кількістю населення та її змінами (динамікою), займається наука демографія. Кількість населення залежить від кількох процесів, які і є об’єктами дослідження демографії.
Насамперед демографія вивчає процеси відтворення населення, тобто зміни поколінь у результаті його природного руху. Природний рух населення характеризується такими показниками, як народжуваність, смертність, природний приріст. Ці показники вимірюються у проміле (‰) або в розрахунку кількості осіб на 1000 жителів (осіб/тис. жителів) за певний період, зазвичай за рік.
Природний приріст – це різниця показників народжуваності та смертності.
Його розраховують за формулою:
Природний приріст (‰) = Народжуваність (‰) – Смертність (‰).
Природний приріст може бути додатним і від’ємним. Додатні показники приросту спостерігаються, якщо рівень народжуваності вищий за рівень смертності. Це норма для більшості країн світу. Утім у низці країн Європи відбувається зворотний процес. Там смертність вища, ніж народжуваність, і природний приріст є від’ємним. Це явище має назву депопуляція.
Депопуляція – систематичне зменшення абсолютної чисельності населення країни або території.
Депопуляція спричинюється до того, що кожне наступне покоління чисельно менше за попереднє. При цьому відбувається «старіння нації» – зростання частки людей літнього віку. Це негативно впливає на процеси відтворення, що зрештою призводить до вимирання нації. Таким чином, природний рух населення впливає на його статево-вікову структуру, що визначає забезпеченість країни людьми працездатного віку.
Як визначають кількість населення
Для визначення кількості населення окремої країни проводять переписи. Сучасна кількість населення світу та України
Перші спроби оцінити чисельність населення всього світу були в другій половині ХVІІ ст. Тоді населення Землі ледь сягало 550 млн осіб. А зараз у світі живе понад 7,4 млрд осіб (2016).
Населення розміщено вкрай нерівномірно.
60,5 % населення зосереджено в Азії. Там із першої п’ятнадцятки країн за кількістю мешканців розташовано 9.
В останні десятиліття Африка, випереджаючи Європу (де живе 11,2 % населення), вийшла на друге місце: тут тепер проживає майже 14,3 %.
Далі йдуть Латинська Америка – 8,5 % та Північна Америка (Англо-Америка) – 5,1 %.
Завершують перелік Австралія і Океанія – 0,5 %.
Україна посідає 32-ше місце у світі У нашій країні проживає близько 42 млн осіб.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
Зміна кількості населення в Україні
На думку вчених, населення України, як і всього світу, через численні епідемії, війни, несприятливі природні процеси тривалий час зростало дуже повільно. Так, на початку ХІV ст. воно становило близько 4,4 млн осіб, через 200 років – 5,2 млн, а ще через 200 років – 9 млн. На початку ХІХ ст. в межах сучасної території України налічувалося вже понад 30 млн осіб, а на початку ХХ ст., перед Першою світовою війною, – 35,2 млн. Протягом ХХ ст. населення зростало нерівномірно. Через дві світові війни, голодомори, сталінські репресії, депортації, вимушені переїзди людей на загальнорадянські будівництва до Сибіру та Далекого Сходу, освоєння цілинних земель у Казахстані чисельність населення в Україні періодично зменшувалася, а потім знову збільшувалася. Унаслідок усіх цих негативних явищ Україна втратила 35–40 млн осіб. Тобто, якби не ці втрати, нині в нашій державі проживало б удвічі більше людей.
Після Другої світової війни населення України зростало аж до 90-х років ХХ ст. і досягло максимальної позначки 52,2 млн осіб у 1993 р. Відтоді почалося неухильне скорочення. Найбільш стрімкими темпами це відбувалося на межі століть, коли Україна щороку втрачала до півмільйона людей. У наш час тенденція до зменшення зберігається. На ситуацію впливають як спільні для всіх країн Європи, так і притаманні лише Україні чинники. Серед останніх – економічні, соціальні та екологічні чинники.
- Економічні негаразди пов’язані з глибокою кризою, яку переживає наша країна на шляху переходу від планової до ринкової економіки.
- Соціальні причини скорочення населення зумовлені недостатнім фінансуванням системи охорони здоров’я, зростанням кількості розлучень, стрімким збільшенням частки людей літнього віку, виїздом із країни людей працездатного віку за кордон.
- Екологічна ситуація у багатьох регіонах країни залишається складною через значне забруднення навколишнього середовища, аварію на ЧАЕС. Це призводить до зростання рівня захворюваності та смертності.
Два типи відтворення населення
Залежно від переважання впливу тих чи тих причин на природний рух населення у світі склалося два основні типи відтворення населення, що є характерними для різних типів країн.
Оформлюємо опрацьований матеріал у вигляді таблиці
І тип відтворення
|
ІІ тип відтворення
| |
Смертність
| ||
Народжуваність
| ||
Демографічні процеси
| ||
Приклади країн
|
Першому (звуженому) типу відтворення населення притаманні низькі та дуже низькі показники народжуваності (10–16 осіб/тис.) і невисокої смертності (9–12 осіб/тис.), тому й низький природний приріст (1–7 осіб/тис.). Такий тип відтворення властивий здебільшого високорозвиненим країнам світу. Він спостерігається у Європі, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Японії. З першим типом відтворення населення пов’язано багато проблем. Одна з них – «старіння нації».
В Україні середня тривалість життя становить 69 років: для чоловіків – 63,8 років, для жінок – 74,9 років.
«Старіння нації» викликає зменшення частки працездатного населення, посилює тиск на медичні й соціальні установи, важким тягарем податків лягає на плечі працівників, а також спричинюється до подальшого зниження природного приросту населення.
Що таке міграції та їхні основні види
На кількість населення певного регіону чи окремої країни, окрім природного руху, впливають переміщення людей по території – механічний рух населення. Його називають міграціями.
Міграції (з латин. – переселення) – переміщення людей на інші території зі зміною місця проживання назавжди або на певний час.
Міграції розрізняють за кількома ознаками. За тривалістю вони можуть бути сезонними, тимчасовими і на постійне місце проживання. За керованістю міграції поділяють на організовані, неорганізовані та примусові (через воєнні дії, політичний тиск, природні катастрофи). За напрямом переїзду виокремлюють міграції внутрішні, тобто в межах країни, і зовнішні – до інших держав. Розрізняють також міграції за причинами (мотивами) переселення.
Схему у зошит
Внутрішні та зовнішні міграції
Внутрішні міграції властиві всім державам. Найчастіше спостерігається переселення людей із села до міста, що більше відповідає їхнім економічним, соціальним і культурним запитам. Так відбувається перерозподіл населення між великими й малими містами. Великим за площею країнам (Росія, Китай, Казахстан, Канада, США, Бразилія, Австралія) притаманне переселення до районів нового освоєння. Існують також «маятникові» міграції – щоденні переїзди людей між містом і передмістям на роботу або навчання.
Зовнішні міграції в історії людства істотно вплинули на освоєння світу, а також на расовий, національний, релігійний склад населення. Зовнішні міграції масового характеру спричиняють значні зміни чисельності населення країн і цілих регіонів.
Людей, які здійснюють переміщення, називають мігрантами.
Виїзд за межі країни на постійне місце проживання називають еміграцією (з латин. – виселення), а самих переселенців – емігрантами.
В’їзд громадян на постійне місце проживання до країни дістав назву імміграція (з латин. – вселяюся), а людей, що приїздять, називають іммігрантами.
Різниця між кількістю емігрантів та іммігрантів – це сальдо міграцій.
Воно може бути додатним, якщо переважають прибулі люди, і від’ємним, якщо тих, хто покинув країну, більше, ніж прибулих.
Серед країн за кількістю емігрантів лідирують Росія, Мексика й Індія. У першій десятці також є Україна та Китай.
Міграційні процеси в Україні
В Україні спостерігається негативне сальдо міграцій. Нині за рахунок цього вона щороку втрачає понад 20 тис. осіб. Причому від’їжджають переважно кваліфіковані робітники та науковці, а прибувають біженці й переселенці. Найбільше людей з України емігрували до Росії, США, Німеччини, Канади, Ізраїлю.
Значного поширення набули переїзди населення за напрямком «село – місто». Останнім часом спостерігається також зворотний процес – відтік частини міського населення (особливо людей літнього віку) в сільську місцевість на постійне місце проживання.
Крім того, в Україні простежуються сезонні міграції – переїзди, пов’язані з тимчасовою роботою, чи до місць відпочинку.
Відбуваються й «маятникові» міграції. Сотні тисяч громадян України щодня їдуть на роботу з приміської зони в міста, ввечері повертаючись додому.
Головними в нашій державі є економічні чинники міграцій, що зумовлені переважно браком роботи. Потоки фізичної еміграції з України спрямовані здебільшого до Росії та європейських країн. Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 1,4–2,7 млн осіб, із них більше половини – нелегали. Основні країни трудової імміграції – Росія, Італія, Чехія, Польща, Угорщина, Іспанія, Португалія. Громадяни України становлять найбільшу групу легальних мігрантів у країнах Європейського Союзу.
Набули поширення й інтелектуальні еміграції («відплив умів») з України.
Унаслідок військової конфронтації на Донбасі з 2014 р. виникла проблема внутрішніх біженців із зони бойових дій. З окупованих територій Донецької та Луганської областей в інші частини України переселилося більше ніж 1 млн осіб.
Типовим прикладом міграцій на національному підґрунті в межах України є повернення на свої історичні землі репресованих у роки Другої світової війни кримських татар та їхніх нащадків.
З екологічних причин багато людей залишили свої домівки у зоні відчуження, що виникла після аварії на ЧАЕС, і переселилися в райони, де немає загрози для їхнього здоров’я та життя.
Міграційна політика в Україні
Цілями міграційної політики в Україні є зменшення масштабів зовнішньої міграції, стимулювання повернення емігрантів на батьківщину та контроль за перетином державного кордону.
Міграційна політика – цілеспрямована діяльність держави, пов’язана з регулюванням і контролюванням міграційних процесів.
Міграційна політика істотно впливає на стан трудового потенціалу і є складовою частиною загальної демографічної політики. За даними досліджень, Україну залишає майже дві третини мігрантів у віці від 15 до 39 років, які становлять основний трудовий потенціал держави. Майже третина емігрантів – люди з вищою освітою. Широкомасштабна еміграція негативно позначається на шлюбності й народжуваності, а отже, й на формуванні трудового потенціалу. В Україні розроблено закон «Про основні засади міграційної політики», у якому подано ширше тлумачення державної міграційної політики. Її основними напрямами є регулювання міграції громадян, іноземців та осіб без громадянства; допомога біженцям, раніше депортованим особам й іншим особам, які потребують допомоги; повернення кваліфікованих людських ресурсів в Україну; прогнозування міграційних потоків.
Статева структура населення
Біологічні, історичні й соціальні причини впливають на співвідношення чоловічого і жіночого населення. Загалом у світі чоловіків більше на 34 млн. Проте це пояснюється переважанням чоловіків у азіатських країнах. Висока смертність серед жінок в Азії зумовлена принизливим ставленням до них, ранніми шлюбами, численними дітонародженнями, недостатнім харчуванням, постійною важкою працею. В інших регіонах світу за кількістю переважають жінки. Це пов’язано передусім із біологічними причинами. У світі хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток. Утім за рахунок вищої дитячої смертності серед представників чоловічої статі цей показник вирівнюється до 15 років. Серед людей літнього віку явно домінують жінки. Генетично зумовлено, що середня тривалість їхнього життя на 5–8 років довша, ніж у чоловіків. З історичних подій на переважання жіночого населення суттєво впливають війни. Так, у Європі ще й досі серед людей літнього віку значно більше жінок, ніж чоловіків. Особливо це помітно у Німеччині та Австрії. У країнах «молодої еміграції» переважає чоловіче населення. Зокрема, до 70-х років ХХ ст. чоловіки становили більшість у населенні Австралії та Канади.
В Україні диспропорції у статевій структурі населення дуже помітні: жінки становлять 54 % від усього населення, а чоловіки – 46 %.
Вікова структура населення
Тип відтворення населення та міграційні процеси впливають на вікову структуру населення.
Виділяють три основні вікові групи:
- діти (0–15 років)
- люди працездатного віку (15–60 років)
- літні люди (старші за 60 років).
Перша і третя групи – люди непрацездатного віку, які перебувають на утриманні другої. Від того, наскільки «молоде» населення країни, великою мірою залежить інтенсивність демографічних процесів.
Розрізняють два типи вікової структури населення, що відповідають типам його відтворення.
Перший (регресивний) тип вікової структури формується за першого типу відтворення населення. Для нього характерною є мала частка дітей і людей молодого віку та велика частка літніх людей. Частка людей працездатного віку – 50–60 %. Такий розподіл людей за віком спостерігається переважно у розвинених країнах, яким притаманне старіння населення.
Другий (прогресивний) тип вікової структури мають країни, що розвиваються за другим типом відтворення населення. Тут велика (навіть до половини!) частка дітей і людей молодого віку та вкрай низькі показники частки літнього населення. Осіб працездатного віку близько 51–55 %.
Для України характерний регресивний тип вікової структури. Старіння населення в нашій державі відбувається швидкими темпами. Зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності спостерігалося зростання частки літніх людей із 3–4 % на початку XX ст. до 21,2 % у 2013 р. Найбільшими темпами старіє сільське населення. Водночас падає частка дітей. Якщо на початку ХХ ст. їхня частка була 40 %, у 1939 р. – вже 35 %, у 2001 р. – 16,5 %, а у 2013 р. – 14,4 %. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60–64 %.
Статево-вікові піраміди населення України у 1939, 1989, 2014 роках
Однією з характеристик демографічної «старості» є середній вік населення.
Найстаріші – європейські країни: Монако – 49,4 року, Німеччина – 44,9 року, Італія – 43,5 року. З-поміж країн Азії найстаріша Японія – 44,8 року.
Наймолодші – африканські країни: Уганда – 15,1 року, Нігер – 15,2 року, Малі – 16,3 року. Україна належить до «старих» за середнім віком населення – 40,5 року. У селах цей показник ще більший – 44,2 року. За 1989–2013 рр. середній вік населення збільшився на 4 роки.
В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Наймолодше населення у Закарпатській (середній вік – 36,2 року), Рівненській (36,7), Волинській (37,3) областях. Найстаріше – у Чернігівській (42,7 року), Донецькій, Сумській (41,7) та Луганській (41,6) областях.
Демографічне навантаження – характеристика, що показує, скільки осіб непрацездатного віку повинні утримувати працездатні люди.
Нині цей показник дуже високий: у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Хоча останніми роками рівень старіння в Україні дещо знизився через підвищення народжуваності, він і надалі залишається складною проблемою для держави.
ПРАКТИЧНА
РОБОТА № 9
Аналіз картограм
народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні
Джерела для користування: атласи «Україна у світі:
природа, населення» (сторінки 39-42) та статистичні данні
1.Побудуйте графік зміни числельності населення України за роками ( беремо роки лише кратні 5ти - 1990, 1995,2000, 2005......)
2. Проаналізуйте дані щодо природного руху населення (стор.40 атласу) та зробіть висновки. Дайте свій прогноз зміни кількості населення в Україні
(збільшення чи зменшення та чому) на майбутні 20 років.
(У відповіді розгляньте такі питання: який
показник природного приросту в країні; в яких областях він найбільший чи
найменший та з чим це може бути пов’язано)
2.Розгляньте карту на стор.39 та проаналізуйте дані з густоти населення
країни. Порівняйте густоту населення двох областей (Запорізької та Волинської),
поясніть причини високих чи низьких
показників.
3. Порівняйте рівень урбанізації в різних регіонах
України (Київська, Дніпропетровська, Рівненьсбка, Миколаївська області) та поясніть причини такого рівня (карти на стор.39 та 42).
4. Назвіть міста-мільйонери в Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар