Тема уроку. Сенсорні системи
смаку, нюху.
Сенсорні системи рівноваги, руху,
дотику, температури, болю.
НЮХОВА СИСТЕМА.
У М. Гоголя є оповідання, яке називається "Ніс". Там розповідаєьбся про майора Ковальова, який мав замість носа “место совершенно
гладкое, как будто только-что выпеченный блин”. Він говорив:
“ Боже мой! За
что такое несчастье? Будь я без руки или без ноги – все же лучше, будь я без
ушей – однако же сноснее, но без носа человек – черт знает что: птица не птица,
гражданин не гражданин, просто возьми и вышвырни в окошко!”
Чому ж це так?
Які ж функції виконує ніс?
Функції
носа: дихальна, захисна, кондиціонер, мімічна, резонансна, нюхова.
Рецептори нюхової
системи розташовані в області верхніх носових ходів. Нюховий епітелій
знаходиться збоку від головногоального шляху. Загальна кількість нюхових
рецепторів у людини - близько 10 млн. На поверхні кожної нюхової клітини є
(|нричне стовщення - нюхова булава, з якої виступає по 6-12 надзвичайно тонких
(0,3 мкм) війок завдовжки до 10 мкм. Нюховіи занурені в рідке середовище, що
виробляється нюховими меновими) залозами. Наявність війок у десятки разів
збільшує площу контакту рецептора з молекулами пахучих речовин. Буі є важливим
цитохімічним центром нюхової клітини. Нюхо-oецепторна клітина - біполярна
клітина, на апікальному по-і якої розташовані війки, а від її базальної частини
відходить ієлінізований аксон. Аксони рецепторів утворюють нюховий іиірв, що
пронизує основу черепа і вступає в нюхову цибулину.чові клітини постійно
оновлюю ься. Тривалість життя нюхо-клітини - близько 2 місяців. Молекули
пахучих речовин потрапляють у слиз, що виробляється нюховими залозами, з
постійною течією повітря або з ротової порожнини під час їжі. Принюхування
прискорює приплив пахучих речовин до слизу.
Нюхові клітини здатні реагувати на мільйони різних просторових конфігурацій молекул
пахучих речовин. Тим часом кожна рецепторна клітина здатна відповісти
фізіологічним збудженням на характерний для неї, хоч і широкий, спектр пахучих
речовин. Істотно, що ці спектри в різних клітин подібні. Унаслідок цього більш
ніж 50 % пахучих речовин виявляються спільними для будь-яких двох нюхових клітин.
Раніше вважали, що
низька вибірковість окремого рецептора пояснюється наявністю в ньому багатьох
типів нюхових рецепторних білків, однак нещодавно з'ясовано, що кожна нюхова
клітина має тільки один тип мембранного рецепторного білка. Сам же цей білок здатний
зв'язувати множину пахучих молекул різної просторової конфігурації. Правило
"одна нюхова клітина - один нюховий рецепторний білок" значно спрощує
передачу й обробку інформації про запахи в нюховій цибулині.
СМАКОВА СИСТЕМА
Смак – це
вартовий, прикордонна застава на кордоні між організмом і навколишнім світом.
На цьому кордоні є митниця і експрес-лабораторія, науково-дослідний інститут
хімії.
Дослід: пальцями
лівої руки міцно затиснути ніс, пальцями правої – по черзі
класти на язик шматочки цибулі і яблука. Чому вони майже одного смаку? (Гострий
смак цибулі визначається ефірними оліями, їх випаровування діють на закінчення
нерву в слизовій оболонці носу. Гострий смак завжди пов*язаний з боллю.)
У процесі еволюції смак формувався
як механізм вибору чи відторгнення їжі. У природних умовах смакові відчуття
комбінуються з нюховими, тактильними й термічними, також створюваними їжею.
Смак так само, як і нюх, заснований на
хеморецепції. Смакові рецептори несуть інформацію про характер і концентрацію
речовин, які надходять до рота, їхнє збудження запускає складний ланцюг реакцій
різних відділів мозку, що призводять до різної роботи органів травлення чи до
видалення шкідливих для організму речовин, що потрапили до рота з їжею.
Смакові
бруньки - рецептори смаку - розташовані на язику, задній стінці глотки, м'якому
піднебінні, мигдалинах і надгортаннику. Більше за все їх на кінчику, краях і
задній частині язика. Кожна з приблизно 10 000 смакових бруньок людини
складається з декількох (2-6) рецепторних клітин і, крім того, з опорних
клітин. Смакова брунька має колбовидну форму, у людини її довжина й ширина
близько 70 мкм. Смакова брунька не досягає поверхні слизової оболонки язика й
з'єднана з порожниною рота через смакову пору. Смакові клітини мають
най-коротше життя серед епітеліальних клітин організму: у середньому через
кожні 250 годин стара клітина змінюється молодою, що рухається до центру
смакової бруньки від її периферії. Кожна з рецепторних смакових клітин
завдовжки 10-20 мкм і завширшки 3-4 мкм має на кінці, оберненому в просвіт
пори, 30- 40 надтонких мікроворсинок товщиною 0,1-0,2 мкм і довжиною 1-2 мкм.
Вважають, що вони відіграють важливу роль у збудженні рецепторної клітини,
сприймаючи ті чи інші хімічні речовини, адсорбовані в каналі бруньки.
Абсолютні пороги
смакової чутливості багато в чому залежать від стану організму (вони змінюються
у разі голодування, вагітності тощо). При вимірюванні абсолютної смакової
чутливості можливі дві її оцінки: виникнення непевного смакового відчуття (яке
відрізняється від смаку дистильованої води) й усвідомлене сприйняття або
впізнання певного смаку. Поріг сприйняття, як і в інших сенсорних системах,
вищий від порога відчуття. У випадку тривалої дії смакової речовини
спостерігається адаптація до нього (знижується інтенсивність смакового
відчуття). Тривалість адаптації пропорційна концентрації розчину. Адаптація до
солодкого й солоного розвивається швидше, ніж до гіркого І кислого. При
змішанні кількох смакових речовин може виникнути нове смакове відчуття, що
відрізняється від смаку компонентів, які складають суміш.
Чому при
нежиті людини не відчуває смаку? (Центри знаходяться поруч).
Чим пояснити
пристрасть південних народів до гострої їжі? (В жарку погоду знижується
чутливість до кислого та гіркого).
Про що свідчить:
солоне найбільш солоне при +18 ; гірке при +10; солодке при +37 ? (На смакові
відчуття впливає температура).
СПРИЙНЯТТЯ РІВНОВАГИ.
Вестибулярний апарат виконує найважливішу функцію – орієнтацію тіла
в просторі. Анатомічно він пов’язаний з внутрішнім вухом і складається з :
а) круглого та
овального мішечків;
б) переддвер’я;
в) трьох
півколових каналів.
У порожнинах
мішечків містяться опорні епітеліальні клітини, між якими занурені рецепторні
вестибулярні волоскові клітини. Вони бувають циліндричної та кулястої форми.
Волоски вестибулярних рецепторів занурені у драглисту мембрану, в якій
знаходяться кристали кальциту – отоліти, тому вона називається отолітовою
мембраною. У порожнинах півколових каналів і мішечків міститься рідина –
ендолімфа. Рецептори мішечків реагують на зміну сили тяжіння. Волоскові клітини
збуджуються, якщо зміщується отолітова мембрана. Коли ми перебуваємо у
вертикальному положенні, мембрана тисне на волоскові клітини і вони згинаються.
Згинання волосків приводить до виникнення нервових імпульсів, які передаються
до нервових центрів головного мозку, де і формуються відчуття про вертикальне
положення тіла у просторі. При зміні положення тіла отолітова мембрана розтягує
волоски, що також сприяє виникненню нервових імпульсів, які сигналізують у
мозок про зміну вертикального положення тіла.
РУХОВА СИСТЕМА
У м’язах, сухожиллях суглобів містяться рецептори, які сигналізують
нервовій системі про ступінь напруження м’язових волокон, про положення
суглобів і різних частин тіла в просторі, а також відносно інших частин тіла.
За рахунок рухового аналізатора людина навіть за відсутності зору може
виконувати складні висококоординовані рухи. Нервові імпульси від рецепторів
м*язів і сухожилків надходять до ЦНС, підтримують її функціональну активність,
сприяють її розвиткові.
СИСТЕМА ДОТИКУ, БОЛІ, ВІДЧУТТЯ ТЕМПЕРАТУРИ.
У зору є око, у
слуху – вухо, у нюху – ніс, у смаку – язик. А за дотик відповідає вся поверхня
тіла людини. Його орган – шкіра. Види рецепторів шкіри: механорецептори,
терморецептори, больові. Людина може лишатися зору та слуху. Є хвороби, при
яких зникає смак. Нежить – і до побачення нюх. Тільки одне з головних чуттів
ніколи не кидає людину. Це – дотик. Дивне відчуття: Активний дотик руки людини
– велике диво природи: на цукрових заводах Голландії густоту сиропу робітник
визначає, стискуючи двома пальцями краплину цієї рідини, збирачі бавовни вміють
на дотик визначити сорт бавовни, її стиглість, добре треновані руки лікаря – це
для нього – друга пара очей, сліпі люди на дотик визначають колір предмета.
Отже, чутливість шкіри рук дуже висока.
УЗАГАЛЬНЮЄМО
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
ПРОЙДІТЬ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ
https://forms.gle/dj2pXVJChukFHEkK6
Немає коментарів:
Дописати коментар