7 географія № 14 "Північний Льодовитий океан"

Північний Льодовитий океан

      Площа океану – 14,1 млн.км².  Океан займає 4% площі Світового океану.

      Середня глибина – 1225 м

      Максимальна глибина –5527 м (розлом у Гренландському морі)

      Об’єм води – 18 млн. км³

      Найбільша висота припливів –Меженська губа, 10 м

      Найбільша затока - Гудзонова

      Географічне положення: Перетинається Північним полярним колом і 0º і 180º меридіанами. Лежить у 3 півкулях. Омиває 2 материки: Північну Америку, Євразію. Омиває 3 частини світу: Європу, Азію, Америку. З’єднюється з Атлантичним океаном широким проходом на півдні, з Тихим – Берінговою протокою. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані. За кількістю островів Північний Льодовитий океан поступається тільки Тихому. 

       Берегова лінія:
     Затоки: Гудзонова
     Протоки: Гудзонова, Дейвісова, Берінгова, Карські Ворота
     Моря: Баффіна, Бофорта,Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське, Біле (єдине внутрішнє)
      Острови: Гренландія, Ісландія, Канадський Арктичний архіпелаг (Вікторія, Баффінова Земля, Банкс, Елсмір),Шпіцберген, Ведмежий, Ян-Майєн, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Новосибірські (о-ви Анжу), Врангеля
     Півострови: Лабрадор, Унгава, Скандинавський, Кольський, Ямал, Таймир, Чукотський
     Материкові: Гренландія
     Вулканічні острови: Ісландія
     Коралові – немає.

     Назва: У давнину росіяни називали його Студеним, англійці – Північним, португальці – Льодяним.

   Будова дна: Головними особливостями рельєфу дна океану є відсутність перехідної зони та значні розміри шельфу (до 1 300 км завширшки), характерні дуже широкі шельфи (глибиною до 500 м), які займають 55% його площі. Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни — Арктичний, Ґренландський і Баффіна. Головна його особливість — великий об’єм льоду (загальний об'єм близько 26 тис. км3), який зберігається декілька років (пак) і досягає товщини 3-5 м. Взимку 90% площі океану (крім південної частини Баренцева моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декілька років дрейфують т.зв. крижані острови (товщиною 30-35 м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна до 100 км/добу. Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод. У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.

     Океан наймілкіший.

    Хребти і підняття: серединно-океанічний хребет Гаккеля, хребти Мендєлєва та Ломоносова.

     Улоговини: Канадська, Амундсена, Нансена

     Жолоби: немає

   Клімат: Клімат океану визначається його положенням і відносно невеликими розмірами. У зимовий період температура приповерхневих вод всюди має від'ємні значення, а кригою вкрито до 90% поверхні. Влітку температура піднімається до +5°С, утворюючи біля берегів материків масиви плавучої криги.

     Внаслідок наявності постійного льодового покриву на більшій частині океану течії океану слабо пов'язані з атмосферною циркуляцією. Значно більший вплив на їх формування мають води Атлантичного океану, що потужним потоком рухаються вздовж Євразії до Беринґової протоки. Води Північного Льодовитого океану мають відносно невелику солоність.

      Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси.

   Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а взимку змінюється від -20 до -40 °С. Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північноатлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води у зворотному напрямі: зі сходу на захід. Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, що починається у Чукотському і прямує до Гренландського моря.

    Основну масу води і тепла в Північний Льодовитий океан приносить з Атлантики відома вам тепла Північноатлантична течія, яка переходить у Норвезьку течію. Ці дві течії називають „дорогою циклонів”, що проникають в Північний Льодовитий океан Теплі течії віддають в атмосферу до 70 % тепла і суттєво обігрівають приатлантичну частину Північного Льодовитого океану. Моря в зоні їх дії не замерзають. Холодна Трансарктична течія несе свої води від берегів Аляски до Північного полюсу і далі до Гренландії.

     Одними з найхолодніших морів Світового океану є Східносибірське і Бофорта з температурою води від -1,5°С до -1,8°С.

        Течії: Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східногренландська, Трансарктична (холодні).

   Органічний світ. Органічний світ океану досить бідний за винятком його приатлантичної частини, причина цьому – суворі кліматичні умови. Складністю природних умов пояснюється й обмежене використання ресурсів океану. У тих частинах океану, які круглий рік покриті льодом, тваринний і рослинний світ дуже мізерний, оскільки лід слабо пропускає світло, перешкоджаючи зростанню рослин. У відкритіших частинах океану удосталь зустрічаються тюлені, білі ведмеді, кити і багато видів риб.

        Прибережні води, вільні в літні місяці від кірки льоду, представляють невичерпний запас їжі, незліченною безліччю своїх безхребетних і риб і привертають різних ссавців і птахів, які більшою чи меншою мірою пристосувалися до водного способу життя. Найбільш типові для арктичних морів з ссавців моржі і тюлені. Моржів два види, з яких один належить тій частині Льодовитого океану, яка пов'язана з Атлантичним, інший, що відрізняється удвічі довшими бивнями, має більш обмежену область розповсюдження і водиться в північній частині Тихого океану, в Берінговій протоці і в Льодовитому океані на захід від північноамериканського архіпелагу.

    Тюлені мандрують набагато далі на південь уздовж берегів Тихого і Атлантичного океану. Європейський тюлень живе в арктичних країнах. З китоподібних - нарвал, який більш ніде не зустрічається, білуха, або білий дельфін, і гренландський кит. Плаваючі птахи, що харчуються рибою, дуже численні у всіх частинах арктичної області. З них на першому місці слід поставити гагарових: гагар, кайр і інш. Деякі з цих птахів, правда, здійснюють перельоти на південь, але не далі за тропік Рака, і повертаються гніздитися в арктичну область. На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — "пташині базари". В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей — гігантизм. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м. У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5-6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.

         Багатства океану:

   Біологічні: Холодні води Північного Льодовитого океану мало придатні для організмів, тому його біологічні ресурси невеликі. В приатлантичних районах добувають водорості і ловлять рибу. На узбережжях Гренландії та Канади місцеве населення полює на моржів і тюленів. Риби, які мають промислове значення, – морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось.

      Мінеральні – Пошуки мінеральних ресурсів в океані утруднені через суворі природні умови. Проте на шельфі біля берегів Європи і Канади вже розвідані родовища нафти і природного газу, на архіпелазі Шпіцберген – кам’яного вугілля. На материковому обрамленні океану відомі великі нафтогазоносні басейни, що продовжуються на його шельфи: Зах.-Сибірський, Печорський (шельф Баренцевого моря), Північного схилу Аляски нафтогазоносний басейн (США), Свердруп (на арктичних островах Канади).

     Нафтогазоносні площі виявлені також на шельфі Норвезького моря і в прилеглій до Норвегії частині Баренцевого моря, а також на шельфі північного-сходу Гренландії.

     Мореплавство в океані значно утруднює складна льодова обстановка. Північний морський шлях - головна суднохідна магістраль Арктики, по якому  вслід за криголами слідують каравани суден.

         Екологічні проблеми:

  Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають у результаті природних процесів розкладання, то в холодних полярних водах вони розкладаються дуже повільно і зберігаються близько 50 років.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

ПРОЙДІТЬ ТЕСТ 

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4421397 

БОНУС ДЛЯ УСІХ УВАЖНИХ ТА ПРАЦЬОВИТИХ!!!!
САМЕ ДЛЯ ВАС
ЦЕ ОСТАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВА РОБОТА НА ОЦІНКУ!!!