Тема.
Використання природно-ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень
довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення.
Слово “ресурси” перекладається з французької як
“кошти, що їх у разі потреби можна використати”, “запаси” або “джерело прибутку”.
Терміном “ресурси” ми позначаємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об’єкти
або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішення
питань.
Природні ресурси
— це елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть
бути використані в процесі соціального обміну речовин з метою задоволення
потреб суспільства. Поняття “природні ресурси”
включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані
суспільством.
Відповідно до визначення,
наведеного у Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища”,
природні ресурси — це компоненти природного середовища, природні та природно-антропогенні
об’єкти, що використовуються або можуть бути використані у процесі здійснення
господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і
предмети споживання, мають споживчу цінність.
Навколишнє природне середовище — частина географічної оболонки, що
оточує людину, і з якою безпосередньо пов’язані життя та виробнича діяльність
суспільства.
Природні умови — сукупність складових географічної
оболонки (геосфер), за якими визначаються умови й особливості існування
людської спільноти.
Принципова відмінність природних умов і
природних ресурсів полягає в тому, що природні умови розглядаються не як окремі
матеріальні тіла або об’єкти, а за допомогою їх властивостей, котрі можуть
полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва, і при цьому в
ньому не використовуються. Природні ресурси завжди беруть участь у виробництві,
адже вони є предметом праці.
Поєднання природних умов і
ресурсів формує природно-ресурсний
потенціал (ПРП) - це міра
потенційної можливості будь-якої природної системи (або території) задовольняти
різні потреби суспільства.
ПРП полягає у здатності природних систем без шкоди для
себе, а отже, і людей, надавати людству продукцію або виконувати корисну для
суспільства роботу. Він має певну величину, розміри й особливості.
Раціональне та
нераціональне природокористування
У випадку раціонального
природокористування суспільство та природні ресурси середовища перебувають у
взаємовідносинах позитивного зворотного зв’язку, а саме: чим більше природних
ресурсів, тим швидше розвивається економіка. Це високоефективне
господарювання, що не призводить до різких змін ПРП і глибоких змін у
навколишньому середовищі, унаслідок яких завдається шкода здоров’ю населення
або виникає загроза його життю. При цьому техногенне навантаження на природне
середовище не перевищує рівня його граничнодопустимих величин.
Отже, раціональне природокористування визначається як
збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує досягнення
компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи
задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Цьому
не слід протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є складовою
раціонального природокористування і без якої останнє не вважається
раціональним.
Нераціональне
природокористування — це система діяльності, що не забезпечує збереження ПРП.
Суспільство і ПРП перебувають у стані негативного зворотного зв’язку:
технологічно швидкий розвиток економіки без урахування екологічних обмежень
може зумовити вимушений застій в економіці та виникнення кризового екологічного
стану природного середовища.
Наприклад, багато видів
природних ресурсів (лісові, водні, паливно-енергетичні), що виконують основні
функції життєзабезпечення (харчування, захист населення від переохолодження та
ін.), близькі до вичерпання. Загалом в Україні найефективнішими вважаються
рекреаційні, мінеральні та земельні природні ресурси. Вони впливають на сучасні
й перспективні спеціалізації, рівень та інтенсивність розвитку господарства, з
ними пов’язані першочергові заходи щодо подальшої раціоналізації
природокористування в окремих економічних районах.
Основу ПРП України становлять
земельні ресурси, частка яких — 44,4 %, а в окремих регіонах, особливо
Правобережному лісостепу, — 72—79 %. Значну частину становлять мінеральні
ресурси (28,3 %), а в окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська)
вони є основою природних багатств (відповідно 74, 73, 69 %). Серед інших переважають
водні та рекреаційні ресурси. Ці чотири види природних багатств зосереджують у
собі понад 95 % усього природно-ресурсного потенціалу України. Найменшу роль у
загальному ПРП відіграють біологічні ресурси (лісові та фауністичні), частка
яких не досягає і 5 %, навіть у найзалісеніших областях Карпат і Західного
Полісся вони становлять майже 18 %.
Природно-ресурсний потенціал
має певні закономірності розміщення в межах України. Його оцінювальний показник
(відповідно і потужність) зростає у напрямі з півночі й північного заходу на
південь і південний схід. Ця тенденція пов’язана головним чином зі збільшенням
земельних, рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів.
Класифікація
природних ресурсів
Наприклад, за швидкістю
вичерпання розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні. Вичерпні
природні ресурси за можливістю самовідновлення поділяються на відновлювані та
не відновлювані.
схема 1. Загальна класифікація природних ресурсів
Практично невичерпними
ресурсами є: сонячна енергія та зумовлена нею енергія океану, вітру та енергія
земних надр. До відновлюваних природних ресурсів належать: земельні (родючість
ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя, фауна суші й водного
середовища) та окремі компоненти атмосфери (кисень, азот тощо). Не відновлювані
ресурси — це корисні копалини: різні горючі копалини, руди, нафта та ін. За
можливістю заміни природні ресурси поділяються на замінні (на приклад, метал
можна замінити керамікою) та незамінні (вода, кисень, повітря).
Майже всі природні ресурси вичерпні абсолютно або
відносно, якщо вони використовуються досить тривалий час з високою
інтенсивністю. На сучасному етапі взаємодії природи і суспільства можна
говорити лише про умовну невичерпність деяких природних ресурсів, принципово
вичерпних або вичерпних відносно.
Біологічні
ресурси, що вважаються невичерпними внаслідок здатності до самовідновлення,
насправді є вичерпними за достатньо високої інтенсивності їх використання, яка
перевищує швидкість їх відтворення.
Використання та переробка
природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших компонентів —
залишків або відходів: вони забруднюють біосферу, зменшують цінність інших, ще
не використаних ресурсів.
ВПЛИВ
ЛЮДИНИ НА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Взаємовідносини
людини з природою відображаються шляхом використання природно-ресурсного
потенціалу, який позначається на розміщенні продуктивних сил (а відтак і на
екології) як на державному, так і на регіональному рівнях. Ці взаємовідносини
можуть мати умисний або невмисний характер. Перші виникають у процесі матеріального
виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства; вони заздалегідь
плануються, фінансуються, координуються, наприклад: видобування мінеральної
сировини, вирубка лісів, спорудження ГЕС тощо. Невмисний вплив — це побічний
наслідок умисного впливу людини на природно-ресурсний потенціал (наприклад, під
час спорудження ГЕС відбуваються
схема 2. Екологічні
проблеми
|
ЕКОЛОГІЧНІ
ПРОБЛЕМИ
|
|||
|
проблеми, що
виникли внаслідок взаємодії людини з навколишнім середовищем
|
|||
|
1.Забруднення
навколишнього середовища
|
2.Скорочення
орних земель
|
3.
Виснаження мінеральних ресурсів
|
4.
Енергетична
проблема
|
|
механічне
|
|
хімічне
|
|
біологічне
|
|
фізичне
|
|
твердими
частками, тарою, спрацьованими предметами
|
|
речовинами
й сполуками штучного походження
|
|
швидке
поширення шкідливих організмів
|
|
теплове,
електричне, радіаційне, шумове, вібрація
|
|
Екологічна ситуація
|
||
|
стан навколишнього середовища в наслідок взаємодії
природи та господарської діяльності людини
|
||
|
Екологічна проблема
|
Екологічна криза
|
Екологічна катастрофа
|
|
за умов
раціонального природокористування зберігаються природні умови існування
ландшафтів
|
небезпечний, але зворотній стан, за якого змінене
людиною навколишнє середовище негативно впливає на суспільний розвиток
|
незворотній негативний стан природи, за якого
відбувається повна втрата ресурсів, генофонду флори і фауни, людське життя
перебуває під загрозою
|
|
частково Українські Карпати і Кримські гори, райони Волині
|
Придніпров’я, Донбас, чорноморсько-азовське узбережжя, великі міста
|
Північнополіський район (зона відчуження
після аварії на Чернобильській АЕС)
|
|
6 принципів раціонального природокористування
|
|
певні економічні обґрунтовані правила поведінки людини і суспільства в
природному середовищі
|
|
1. “Нульовий рівень” споживання природних ресурсів (не більше +2-7%
щороку).
2. Відповідність антропогенного навантаження природно-ресурсному
потенціалові регіону.
3. Збереження цілісності природних
систем у процесі їх господарського використання.
4. Збереження природо обумовленого кругообігу речовин у процесі
антропогенної діяльності (без відходів).
5. Погодження виробничого і природного ритмів.
6. Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу
під час визначення економічної ефективності поточного
природокористування.
|
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
Д/з Всі терміни з конспекту вивчити. В зошиті обов'язково повинні бути обидві схеми
УВАГА на наступному уроці буде практична робота
Немає коментарів:
Дописати коментар