ТЕМИ: Транспорт,
його роль у національній економіці та формуванні світового господарства. Види
транспорту, їхні переваги й недоліки.
Транспорт
України.
Транспортні послуги
Послуги, що пов’язані
з переміщенням людей або сировини, напівфабрикатів чи готової продукції з одних
місць до інших, називаються транспортними. Такі послуги споживач
одержує лише під час їх надання.
З одного боку, він
визначається економічними чинниками: загальним рівнем розвитку
господарства та ступенем участі країни у міжнародному географічному поділі
праці. З іншого – географічними передумовами: площею країни, ступенем
заселеності території, характером природних умов.
За сферами
використання транспорт поділяють на особистий, відомчий та загального
користування.
За дальністю перевезень транспорт
буває міждержавним, міжміським (приміським та далекого сполучення) та
міським.
За видами перевезень транспорт
поділяють на пасажирський та вантажний. Пасажирський транспорт
перевозить людей, які здійснюють поїздки з ділових або особистих міркувань, а
також їхній багаж. Вантажний транспорт забезпечує виробничі зв’язки між
підприємствами. Він перевозить товари від виробника до місць споживання або
подальшої переробки. Такі перевезення можуть здійснюватися або самими
виробниками продукції, або спеціалізованими транспортними установами.
За використаними засобами
пересування є кілька видів транспорту. До наземних
видів належать залізничний, автомобільний, трубопровідний,
електронний (лінії електропередачі), гужовий (на тваринах). Водні види
транспорту – морський, річковий та озерний. Повітряний
транспорт представлений авіаційним.
Транспорт взаємодіє з усіма
виробництвами національного та світового господарства. Для перевезень
використовують усі види транспорту, кожний з яких має свою специфічну сферу
застосування. Для оцінювання роботи різних видів транспорту існує ряд
техніко-економічних характеристик.
Перш за все це обсяг перевезень – кількість вантажів
(тонн) або пасажирів (осіб), що їх протягом року перевозить певний вид
транспорту.
Вантажообіг (пасажирообіг) враховує окрім кількості
перевезених вантажів або людей ще відстань, тому вимірюється у тоннокілометрах або пасажирокілометрах.
Якісною характеристикою транспорту є швидкість перевезень.
Собівартість перевезень відображає суму витрат, що необхідні для
здійснення перевезень вантажів або пасажирів.
Працемісткість показує, скільки треба осіб для обслуговування
транспортних засобів певного виду.
Важливою ознакою
транспорту є пропускна спроможність трас, яка показує, скільки
транспортних засобів може одночасно перебувати на дорозі. Найменша вона у
залізничного транспорту, найбільша – у морського та авіаційного.
Суттєвим недоліком роботи
певних видів транспорту є їх значна залежність від погоди та сезонних змін,
наприклад авіаційного, автомобільного, водних видів транспорту.
Важливо підвозити вантажі або
пасажирів безпосередньо до місця призначення, тобто «від воріт до воріт»
(маневреність транспорту). Це під силу лише автомобільному транспорту.
Основою роботи транспорту
є мережа транспортних шляхів. Не усі дороги використовуються з
однаковою інтенсивністю.
Магістраль (від
лат. magistralis – керівний) – головна транспортна лінія з найбільшою
інтенсивністю руху.
Можливість
перевантажувати товари або здійснювати пересадку пасажирів є у населених
пунктах, в яких перетинаються різні дороги, – транспортних вузлах.
Транспортний
вузол – населений пункт, у якому сходяться декілька транспортних шляхів,
тому здійснюється обмін вантажами або пасажирами між ними.
ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ
Структура транспортної системи України
Україна
належить до держав з густою транспортною мережею. Транспорт є важливою
складовою її національного господарства, яка забезпечує виробничі зв’язки між
окремими регіонами країни, а також здійснює перевезення пасажирів. В
Україні є практично усі види транспорту: наземні (залізничний, автомобільний,
трубопровідний, електронний), водні (морський, річковий), повітряний
(авіаційний).
За протяжністю
доріг переважають автошляхи: їх прокладено в України 163 тис.
км, з яких переважна більшість – з твердим покриттям. За протяжністю автодоріг
Україна посідає 32-ге місце у світі та 10-те серед країн Європи (0,2 %
автодоріг світу). Трубопровідні шляхи представлено газо-, нафто-
та нафтопродуктопроводами. За їх загальною протяжністю (45,6 тис. км)
Україна 5-та у світі й поступається лише таким гігантам за площею,
як США, Росія, Канада та Китай. У нашій державі також склалася
розгалужена мережа залізниць, загальною протяжністю близько 21 тис. км,
майже половина яких електрифікована. За протяжністю залізниць
Україна на 15-му місці у світі і 4-му серед країн Європи. В
Україні також створена мережа аеропортів, морських та річкових шляхів
сполучення. Крім того, прокладено майже 22,5 тис. км магістральних та
міждержавних ліній електропередачі (ЛЕП) різної напруги. Через ЛЕП великої
напруги (750 – 1 500 кВ) українська електроенергія йде на експорт.
Роль різних видів транспорту не однакова
в обсязі перевезення вантажів та пасажирів. 82,7 % обсягу перевезень
вантажів та 99,8 % пасажирів забезпечують два види
транспорту: залізничний (є лідером за вантажними перевезеннями)
та автомобільний (домінує в пасажироперевезеннях). Помітна
роль трубопровідного транспорту в обсязі перевезення вантажів (16,2 %), але
лише певних видів. Поволі зростає роль авіаційного транспорту в перевезенні
пасажирів. Проте через високу собівартість польотів частка цього виду у
перевезенні вантажів є незначною. Значення водних видів транспорту (особливо
річкового) незначне.
Міжнародний
транспортний коридор (МТК) — це комплекс транспортних магістралей
визначеного напрямку з відповідною інфраструктурою, включаючи допоміжні
споруди, під’їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та
пасажирські термінали, що відповідають вимогам Європейського
Союзу. Основні функції сучасних транспортних
коридорів — доставка вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. Окрім
того, має здійснюватися перевантаження з одного виду транспорту на інший,
оброблення, пакування, сортування цих вантажів.
Чотири з десяти
транс’європейських коридорів проходять територією України. Це три
автомобільно-залізничні: № 3 (Дрезден — Краків — Львів — Київ); № 5 (Венеція —
Будапешт — Ужгород — Львів); № 9 (Гельсінкі — Санкт-Петербург — Київ —
Кишинів — Бухарест — Александрополіс, Греція), а також водний — № 7
(Дунайський). Україна проводить активну політику підтримки європейських
ініціатив щодо МТК, пропонує європейському співтовариству свої варіанти
коридорів. Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної
транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку
транспорту в Україні. Вигідне географічне положення України зумовлює пролягання
її територією інших міжнародних транспортних коридорів. Зокрема в рамках
міжнародної Організації співробітництва залізниць через територію нашої країни
пролягає кілька залізничних коридорів із Центральної Європи в Центральну та
Східну Азію. Ще один грандіозний проект — участь у формуванні МТК ТРАСЕКА
(Європа — Кавказ — Азія).
Опрацьовуємо
матеріал та оформлюємо у вигляді таблиці
Вид транспорту
|
Особливості та
переваги
|
Основні центри
|
Залізничний транспорт
Основною частиною
транспортної системи України є залізничний транспорт. Його діяльність
сприяє нормальному функціонуванню всіх виробництв, соціальному й економічному
розвитку та зміцненню обороноздатності держави, забезпечує міжнародне співробітництво
країн. Залізниці здійснюють значні обсяги перевезень як вантажів, так і
пасажирів на значні відстані, тому вирізняються найбільшим вантажо та
пасажирообігом.
Залізнична
мережа – сукупність усіх залізниць, що їх експлуатують у країні та регіоні.
Окрім загальної
протяжності залізниць більше уявлення про ступінь її розвитку дає густота
залізничної мережі. Це ступінь насиченості території дорогами, яка
обчислюється як відношення протяжності залізниць до загальної площі території,
й вимірюється у км/тис. км². Середня густота залізниць в Україні становить
34,8 км/тис. км². Це у 2–3 рази менше, ніж у більшості країн Європи (Німеччина
– 130,4 км/тис. км², Бельгія – 115,1 км/тис. км², Італія – 80,3 км/тис. км²),
але це значно перевищує показники Росії – 5 км/тис. км², США – 3 км/тис. км²,
Китаю – 2 км/тис. км². Густота залізниць неоднакова в межах
України. Найбільшою їх густотою вирізняються східні (Донецька
область – 62,5 км/тис. км²) та західні (Львівська та Чернівецька області –
відповідно 60 та 57,7 км/тис. км²) частини держави.
До найменших показників густота залізниць спадає у північній
(Чернігівська область – 28 км/тис. км²) та південній (Крим – 23,9 км/тис.
км² та Херсонська область – 16,1 км/тис. км²) частинах країни.
Найважливіші внутрішні залізничні магістралі: Донбас – Кривий Ріг, Київ –
Львів, Львів – Одеса, Харків – Нижньодніпровськ – Херсон. Вихід до
європейських країн здійснюється через лінії: Володимир-Волинський –
Катовіце (Польща), Львів – Краків (Польща), Чоп – Прага (Чехія), Чоп – Будапешт
(Угорщина). Залізнична поромна лінія Чорноморськ – Варна дає вихід на
Балкани.
Значною
проблемою залізничного транспорту була його екологічність. Її вдалося
розв’язати за рахунок електрифікації залізниць. Водночас
залишається невисокою пропускна спроможність трас, що суттєво знижує
швидкість руху. На залізничному транспорті України впроваджується рух
пасажирських поїздів із підвищеною швидкістю (до 160 км/год), однак при цьому
слід вирішити проблему розподілу мережі на вантажні та пасажирські лінії.
Автомобільний транспорт
Автомобільний транспорт є
важливою складовою транспортної системи України. Він виник в нашій країні на
початку ХХ ст. Хоч автомобільний транспорт є лідером за обсягом перевезень
пасажирів у нашій державі, проте він суттєво поступається за
пасажирообігом залізничному та авіаційному транспорту, а через низьку
вантажопідйомність (до 23 – 30 т) – за вантажообігом залізницям та
трубопроводам. Водночас основними перевагами автотранспорту є
його швидкість та здатність підвозити вантажі «від воріт до воріт».
Мережа автошляхів у нашій
країні досить розвинута. Найбільш інтенсивно вони будувалися у 60 – 70х рр. ХХ
ст. Процес розширення мережі доріг та поліпшення їх якості триває постійно.
Адже розвиток автомобільних шляхів загального користування ще відстає від
темпів автомобілізації країни. За умовами пересування та доступу до них
транспортних засобів автомобільні дороги поділяють на 5 категорій: від Іа
(автобан) до V. На визначення категорії автодороги впливають кількість та
ширина смуг, наявність твердого покриття та його якість. Усе це визначає
середню швидкість руху. Категорії автобану в Україні відповідає дорога
Київ – Бориспіль.
Майже третину усіх автомобільних
доріг України становлять дороги державного значення, решта – місцевого
значення. Дороги державного значення, в свою чергу, поділяються на
міжнародні, національні, регіональні та територіальні.
Найдовшим
є європейський маршрут E40. Його довжина із заходу на схід
сягає 8 500 км. Він починається у французькому місті Кале, проходить
через 5 країн Європи, Росію, 5 країн Азії до державного кордону Казахстану
з Китаєм. Територією України проходить містами Львів – Рівне –
Житомир – Київ. З меридіональних доріг важливим є європейський
маршрут E95, довжиною 1790 км. Він починається у Санкт-Петербурзі
(Росія), проходить через Гомель (Білорусь), потім крізь
українські міста Чернігів – Київ – Умань – Одеса. Далі шлях
проходить поромом через Чорне море й завершується у Туреччині.
З міжнародних
доріг найважливішими є Київ – Харків – на Росію (М03), Київ – Львів – Чоп
(М06), Київ – Ковель – на Польщу (М07), Одеса – Рені – на Румунію (М15), Одеса
– Чорноморськ (М27).
Переважання рівнинного
рельєфу сприяє розвитку автомобільної мережі на всій території України. Щільність
мережі залежить від густоти населення найнижчі показники характерні
для південних областей степової зони. Майже всі автомобільні шляхи
України мають тверде покриття, однак його якість невисока. Сьогодні в
країні транспортно-експлуатаційний стан автодоріг
незадовільний. Середня швидкість руху на автодорогах
України у 2 – 3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах, а кількість
аварій з важкими наслідками суттєво більша.
Водні види транспорту
Сприятливі умови для
розвитку в Україні мають водні види транспорту, але останнім часом їх роль у
перевезеннях вантажів та пасажирів різко скоротилася. Морський транспорт в
Україні для здійснення регулярного сполучення бере початок з ХVІІІ ст. Протягом
ХІХ – ХХ ст. його значення залишалося важливим. Однак починаючи із середини 80-х
рр. ХХ ст. частка морських перевезень неухильно скорочувалася. Якщо у 1955 р.
морський транспорт перевозив 28,7 млн пасажирів та 56,5 млн тонн вантажів, то у
2015 р. – лише 3,3 млн тонн вантажів, а кількість пасажирів була дуже
незначною.
У морських перевезеннях
виокремлюють два види: міжнародні та каботажні. Міжнародні морські
перевезення з України здійснюються у 125 країн світу.
Каботаж – плавання вантажного або пасажирського судна між портами
однієї країни.
Якщо каботажне
плавання відбувається між портами одного моря, це малий
каботаж (наприклад, Одеса – Миколаїв), якщо в межах однієї країни,
але між портами різних морів – великий каботаж (зокрема, Херсон –
Маріуполь). В Україні працюють 19 морських портів, які приписані
до трьох морських пароплавств: Чорноморського, Торгового флоту Донбасу (у
минулому – Азовське пароплавство) та Українського
Дунайського. Чорноморське пароплавство найстаріше в Україні.
Його історія почалася з першої половини ХІХ ст. Його портами є Білгород-
Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Южне, Миколаїв, Херсон, Скадовськ,
Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія.
Найбільшим морським портом
України за обсягом вантажів та потоком пасажирів є Одеса. Щороку
Одеський порт приймає понад 28 млн тонн вантажів, а потужність порту ще на 10
млн тонн більша. Одеський морський порт нині складається з кількох гаваней. У
порту працюють близько 100 портальних кранів. Порт має 8 км причалів,
реконструйований морський вокзал та готель, що стоїть у морі. Після анексії
Криму Росією у 2014 р. в Одесі була створена база військовоморського флоту
України. Одеса також – найстаріший (діє з 1794 р.) порт України на Чорному
морі. На початку ХІХ ст. був другим за значенням портом Російської імперії
(після Санкт-Петербурга).
Для розвантаження морського порту
Одеси було збудовано поряд два аванпорти: у 1958 р. в 30 км на південь
– Чорноморськ (до 2016 р. – Іллічівськ), а у 1978 р. в 47 км на схід
– Южне (Південний). Чорноморськ став другим за потужністю після Одеси
морським портом України. Він приймає щороку до 20 млн тонн вантажів. Там
працюють 28 причалів довжиною 5,5 км, оснащені сучасним перевантажувальним
обладнанням: портальними кранами вантажопідйомністю 5 – 40 т, тягачами,
автомобільними кранами. Є буксири, плавучі крани, танкери,
нафтосміттєзбиральники, плавучий зерноперевантажувач, катери. З
Чорноморська починаються поромні переправи Чорноморськ – Варна
(Болгарія), Чорноморськ – Поті (Грузія). Южне спеціалізується
на прийомі рідких хімічних речовин. Біля нього збудований нафтовий
термінал, з якого починається нафтопровід Одеса – Броди.
Торговий флот
Донбасу здійснює морські перевезення з портів Азовського
моря. Пароплавство там почалося із середини ХІХ ст. Його найбільшим портом
став Маріуполь. Ще недавно це був третій за вантажопотоками морський
порт України. Через нього щороку проходило понад 12 млн тонн вантажів.
Унаслідок переорієнтації російських вантажів на внутрішні порти Російської
Федерації переробка транзитних вантажів у морському порту Маріуполя зменшилась
майже у 64 рази і становила у 2015 р. лише 8,3 тис. тонн. Порт обладнаний
потужними портальними кранами та криголамом. Довжина причалів – 3,2 км. Іншими
українськими портами на Азовському морі є Бердянськ, Генічеськ, Керч.
Україна має також три
морські торговельні порти у нижній течії річки Дунай, які підпорядковані
компанії «Українське Дунайське пароплавство», яке бере початок із середини
ХХ ст. Його портами є Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайський (у місті Вилкове). Через
них проходять вантажопотоки з придунайських країн Європи.
Значення річкового транспорту в Україні різко
знизилося. Якщо у 1980 р. річковий транспорт перевозив 24,8 млн пасажирів
та 51,3 млн тонн вантажів, то у 2015 р. відповідно лише 0,6 млн людей та 3,2
млн тонн товарів. Судноплавними річками є Дніпро та його деякі притоки
(Десна, Горинь, Тетерів, Рось, Сула, Псел, Самара, Інгулець), Південний Буг,
Дністер, Тиса. Найбільшою річковою судноплавною компанією в Україні
є «Укррічфлот». До її складу входять 5 річкових портів: Дніпро,
Запоріжжя, Нікополь, Херсон та Миколаїв.
Повітряний транспорт
Через високу
собівартість послуг повітряний (авіаційний) транспорт зорієнтований переважно
на перевезення пасажирів. Перші регулярні пасажирські перельоти в Україні
почалися у 1924 р. за двома маршрутами: Київ – Полтава – Харків та Харків
– Єлисаветград (нині – Кропивницький) –
Одеса. Найвищого показника обсягу пасажирських перевезень авіаційний транспорт
в Україні досяг у середині 80-х рр. ХХ ст. – 12,6 млн пасажирів. У 2000 р.
через економічну кризу кількість людей, які скористалася авіаційним
транспортом, скоротилася в 10 разів. Нині цей комфортний вид транспорту знову
набирає оберти. Так, у 2015 р. він перевіз 6,3 млн пасажирів, що становить
близько 0,2 % усього пасажиропотоку. Хоча об’єм пасажирських перевезень
незначний, але через велику дальність польотів повітряний транспорт має значний
пасажирообіг, поступаючись в Україні за цим показником лише залізницям. Окрім
пасажирів авіація перевозить термінові вантажі, виконує деякі сільсько- та
лісогосподарські роботи.
В Україні працює 19
авіакомпаній, які надають послуги пасажирських перевезень: регулярних та
чартерних. Найбільшим авіаперевізником в Україні є приватна авіакомпанія
«Міжнародні авіалінії України». Вона має парк літаків Boeing-737 та
Embraer-190. Базовими є міжнародні аеропорти Бориспіль та Київ. Аеропорт
Бориспіль – найбільший та єдиний в Україні аеропорт, що виконує
трансконтинентальні перельоти. Розташований в 29 км на схід від Києва. Обсяг
перевезень пасажирів зростає й нині становить 7,3 млн осіб на рік. Аеропорт
«Київ» розміщений у межі міста, у 8 км на південний схід від центра Києва.
Суттєво був розширений у 2012 р. Обсяг перевезень пасажирів зріс й становить
понад 1 млн осіб на рік. На території аеропорту розташований найбільший в
Україні авіаційний музей, де просто неба представлено зразки цивільної та
військової авіатехніки.
В Україні існує 63
аеропорти різного призначення. Серед них 15 мають статус міжнародного. Окрім
«Борисполя» та «Києва» значний обсяг перевезень пасажирів мають аеропорти
«Одеса» (950 тис. осіб на рік), «Львів» (понад 570 тис. осіб), «Харків» (374
тис. осіб), «Дніпро» (346 тис. осіб), «Запоріжжя» (128 тис.
осіб). Міжнародні лінії пов’язують Україну з країнами Європи, Америки,
Азії та Африки.
На ринок повітряних
перевезень нашої держави поступово заходять відомі бюджетні компанії іноземних
авіаліній: ірландська «Ryanair», угорсько-польська «Wizz Air» та
інші.
Трубопровідний
транспорт
Перші трубопроводи на
території України було прокладено в Прикарпатті у 1924 р. У 60 – 80-х роках ХХ
ст. в Україні в цілому склалася сучасна система трубопроводів, більша частина
яких належить до найбільш протяжних у світі й спрямованих на транзит російських
газу та нафти до країн Європи. Тоді було прокладено нафтопровід «Дружба» (загальна
протяжність 5 200 км), газопроводи «Союз» (відповідно загальна протяжність
2 750 км, з них в Україні – 1 568 км) і «Прогрес» (відповідно 4 451 км
та 1 160 км). На межі ХХ та ХХІ ст. був введений в експлуатацію внутрішньодержавний
нафтопровід Одеса – Броди (674 км). Він уможливлює створення Євро-Азійського
нафтотранспортного коридору, який міг би переміщувати нафту з Каспійського регіону,
Середньої Азії та Кавказу в Україну, а в перспективі – до країн Європи. Морський
нафтовий термінал «Южне» може приймати танкери одночасно для завантаження та розвантаження.
Вам уже відомо, що Україна
є найбільшим у світі транзитером природного газу й нафти, що забезпечується наявністю
значної мережі трубопровідних шляхів. Цей вид транспорту є найбільш ефективним
для перевезення рідких та газуватих вантажів на значні відстані. Він є третім
за обсягом перевезень та другим (після залізниць) за вантажообігом видом транспорту
в Україні. Операторами транспортування нафти в Україні є компанія «Укртранснафта»,
природного газу – «Укртрансгаз».
В Україні працює єдиний
амоніакопровід Тольятті (Росія) – Одеса, який належить до газотранспортної мережі
України. Він є п’ятим за протяжністю у світі (2 447 км, з яких в Україні
– 1 021 км). Цей трубопровід призначений для транспортування рідкого амоніаку під
тиском 35 атм для переробки на Одеському припортовому заводі. Почав працювати у
1979 р., коли вступив у дію його перший відрізок Горлівка – Одеса. Через 2 роки
був подовжений на територію Росії. Задля безпеки амоніакопровід прокладений на глибині,
вдвоє більшій, ніж нафтопроводи – 1,4 м, розташований не ближче, ніж за 1 км від
населених пунктів та через кожні 5 км обладнаний автоматичними аварійними кранами.
Діють нафтопродуктопроводи,
наприклад Кременчук – Лубни – Київ.
На території України діє також низка
міжнародних продуктопроводів. Серед них — етиленопровід Тісауйварош (Угорщина)
— Калуш.
Електронний транспорт
Електронний транспорт —
мережа ліній електропередач, призначена для передачі й розподілу електричної енергії
від електростанції до споживача. Розрізняють повітряні, підземні, підводні лінії
електропередач. Потужна лінія електропередач з’єднала Донбас із Західною Україною.
Проблеми і перспективи
розвитку транспорту в Україні
Сьогодні транспортний
сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення
у перевезеннях.
Рівень безпеки, показники якості
та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного
навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам. Залишається низьким
рівень сервісного обслуговування пасажирів, недостатньо використовуються наявний
транзитний потенціал і вигідне географічне положення країни. Спостерігається відставання
в розвитку транспортної інфраструктури. Мало запроваджується транспортно-логістичних
технологій, які спрямовані на пошук та організацію найбільш раціональних напрямків
перевезень. Недостатньо розвинута система мультимодальних перевезень, коли
транспортування одного й того самого виду вантажів або пасажирів відбувається послідовно
різними видами транспорту. Це потребує стикування у часі графіків роботи різних
перевізників. Також низьким є рівень контейнеризації вантажів, що зумовлює
високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.
ПОГРАЙТЕ У ІГРИ
Немає коментарів:
Дописати коментар