ТЕМА: ЧОРНЕ ТА АЗОВСЬКЕ МОРЯ
Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з’єднане
з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні
– близько 422 тис. км².
Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії,
Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090
км, з яких у межах України – 1540 км.
У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море
річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі
лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.
З Азовським Чорне море сполучене
вузькою (від 4,5 км до 15 км) Керченською протокою. Її протяжність – 45 км.
Через протоку у 1944 р. було зведено міст, а менше ніж за рік він зруйнувався: його
опори пошкодили крига і штормові хвилі. Міст не відновили, а через кілька років
сполучення організували завдяки поромній переправі. Фарватер протоки перетинають
рифи, мілина, коси, тому її глибина лише 2–7 м. Кораблі ходять спеціально проритим
каналом.
Українські береги моря слаборозчленовані,
переважно низовинні. В окремих місцях – урвисті. З великих заток вирізняються Каркінітська, Каламітська, Феодосійська
та Одеська. Є багато невеликих бухт, оточених косами, які використовують для
причалювання кораблів. Островів у Чорному морі мало, всі вони в узбережній
смузі.
На Кримському півострові
є багато мисів – ділянок суходолу, що гострим кутом врізаються в море.
Найвідоміші з них: Сарич – найпівденніша точка нашої держави; на західному
узбережжі півострова – Тарханкут і Херсонес; на південному сході – Меганом та Опук.
Будова і рельєф
дна, корисні копалини
«Котловина» Чорного моря – це залишок
великого океанічного басейну, який існував протягом попередніх геологічних періодів.
За геологічною будовою дна Чорне море є морем рухомих зон, яке лежить у
межах глибоководної тектонічної западини. Про це свідчать такі ознаки:
великі глибини, земна кора океанічного типу і висока сейсмічність дна. За своїм
рельєфом дно Чорного моря нагадує велику тарілку: воно глибоке й рівне з мілководними
краями на периферії. Середня глибина
Чорного моря – 1256 м. Для більшої частини морського дна характерні глибини
понад 2000 м. Точка з максимальною глибиною
розташована у південній частині моря – 2245 м.
У
шельфовій зоні Чорного моря відкрито поклади природного газу і нафти.
Тут у верхній частині осадового чохла платформи вже розвідано понад 60 родовищ.
Більш перспективними вважають глибинні ділянки земної кори до 700–750 м.
Чорне море розташоване у межах двох кліматичних поясів. Північно-західна його
частина – у континентальній області помірного поясу. Тут переважає суха
погода протягом року зі спекотним літом і холодною зимою. Ця ділянка моря в окремі
роки може вкриватися кригою на 10–20 км від берега. Більша частина Чорного моря – у середземноморській області субтропічного
поясу з сухим і спекотним літом та вологою й теплою зимою. Температура повітря
над морем у липні – +21…+24 °С, у січні – 0…–5 °С на півночі, +8 °С на півдні. Кількість опадів
– від 200 мм до 1000 мм. Найчастіше море буває спокійним. Шторми трапляються
рідко й піднімають хвилі до 6–8 м.
Чорне море – проточна водойма,
тому його водні маси мають удвічі нижчий рівень солоності, ніж океанічні води.
Поверхневий шар води до 150–200 м має знижену солоність:
17–18 ‰. Температура води відчутно коливається за сезонами: влітку –
+24…+27 °С, узимку – +1…+8 °С. Цю особливість визначає значний річковий
стік. Прозорість поверхневої води досить висока: світло від електричної лампи
зникає лише на глибині 40–70 м. Глибшому шару води не властиві різкі
коливання температури і солоності. Тут протягом року вода має температуру близько
+8 °С, а солоність зростає до 22–25 ‰.
Особливістю водних мас Чорного моря є те, що тільки верхній шар води
насичений киснем, який підтримує тут розвиток життя. Нижче у чорноморській воді
кисню немає. Він витіснений отруйним сірководнем. Його сліди у відкритому морі
помітні вже з глибини 50 м, а біля узбережжя – глибше 200 м.
Нижче й до самого дна його концентрація неухильно зростає. Такий шар води називають
«мертвим». У цьому царстві холоду й мороку ніщо не живе, крім анаеробних
бактерій роду мікроспіра. За однією з гіпотез, сірководень якраз і утворився
завдяки життєдіяльності цих бактерій. Сірководень – узагалі не рідкість для водойм,
але він легко окислюється. У Чорному морі вертикальні рухи води дуже обмежені, тому
кисень у нижні шари моря не проникає і сірководень займає 87 % об’єму води.
Органічний світ
У Чорному морі світ живих організмів
порівняно бідний і одноманітний. Це пояснюється двома чинниками: наявністю
сірководню та істотною віддаленістю від Океану.
Світ чорноморських тварин складається
з близько 2000 видів. З-поміж них майже 180 видів риб. Більшість кісткових
риб мають промислове значення: кефаль, тюлька, тунець, скумбрія, ставрида,
оселедець, камбала, хамса. Серед водоростей ховаються незвичайні за формою
рибки – морські голки (сарган) і морські коники. На дні живуть бички –
дрібні рибки з ряду окунеподібних, які певний час можуть перебувати без води. Із
хрящових риб у Чорному морі водяться кілька видів скатів (скат-метелик, морський
кіт, морська лисиця) та один вид акул – чорноморський катран. Це найменша
з акул завдовжки 25 см.
У Чорному морі живуть чотири
види ссавців: три види дельфінів та один вид тюленів. Чорноморський дельфін
афаліна – найбільша морська тварина України. Довжина тіла сягає 3,3 м (зазвичай
1,8–2,5 м), маса – 200 кг. Дельфін білобокий менший за афаліну. Довжина
тіла, як правило, не перевищує 2,1 м. Маса – 60–75 кг. Ще менший дельфін-азовка довжиною
1,3–1,5 м. Його називають морською свинею через товстий (до 4 см) шар
підшкірного жиру та дихання, подібне до рохкання. Усі дельфіни живляться рибою.
Живуть до 30 років. Тюлень-монах – великий ссавець із довжиною тіла до
275 см, масою понад 300 кг. Тримається невеликими групами і поодинці, тому й дістав
таку назву. Живиться рибою та ракоподібними. В Україні вважають зниклим видом. Колись
він жив біля берегів Криму. Його виловлювали задля шкури, жиру та м’яса. Усі
чорноморські ссавці занесені до Червоної книги України. Їхній промисел заборонений.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
температура вод
солоність вод
Азовське море
Азовське море, як і Чорне, є внутрішнім
морем басейну Атлантичного океану, але значно більше віддалене від океанічних просторів
і є найбільш континентальним морем у світі. Воно відзначається високим
ступенем ізольованості від інших водойм, з’єднане лише з Чорним морем вузькою і
мілкою Керченською протокою. Азовське
– одне з найменших морів світу. Його площа в 11 разів менша за Чорне море і
становить 38 тис. км². Море омиває південно-східні береги України.
Окрім того, до його берегів виходить територія Росії. Розмежування морської
акваторії між Україною та Росією досі не здійснене.
Через значну порізаність берегова
лінія Азовського моря лише в 1,5 разу коротша за чорноморську. Її загальна
протяжність становить 2700 км, з яких у межах України пролягає більше ніж половина
– 1472 км. Береги моря низовинні, з
багатьма піщано-черепашковими косами: Бирючий Острів, Обитічна, Бердянська,
Білосарайська. Вони утворилися через знесення річками лесових порід
з материка і рухи води в узбережній зоні. Коси здіймаються над поверхнею води
на 2–3 метри й оточують мілководні затоки:
Обитічну, Бердянську. Найбільшими затоками моря є Таганрозька та Сиваш. Останній
відділений від моря косою Арабатська Стрілка (з араб. – військовий пост)
і настільки відрізняється за властивостями водних мас, що іноді його називають третім
морем України – Гнилим морем. Островів мало. На південному березі зустрічаються
пагорби вулканічного походження. У межах України в море впадає кілька невеликих річок:
Молочна (утворює Молочний лиман), Кальміус, Берда, Салгир. З території Росії в Азовське
море несуть воду великі річки Дон і Кубань, а також Міус, Єя, Бейсуг.
За будовою дна Азовське море, на відміну від Чорного, є морем, розміщеним
на платформі. Воно утворилося на опущених ділянках
молодої Скіфської та давньої Східноєвропейської платформ. Про це свідчать такі ознаки.
По-перше, Азовське море мілководне.
Його середня глибина становить 7,4 м, а найбільша – 15 м. Тобто це наймілкіше
море світу. Стародавні греки навіть називали його Меотійським болотом.
У затоці Сиваш глибини ще менші: середня – 20–30 см, а найбільша
– 3,5 м. По-друге, під Азовським морем земна кора материкового типу. По-третє, дно
моря сейсмічно стійке, без сильних землетрусів.
В осадовому чохлі платформ на
дні Азовського моря знайдені родовища природного газу (Стрілківське, Північноказантипське),
нафти, осадових залізних руд (Керченський басейн).
Азовське море розміщене в межах континентальної області помірного кліматичного
поясу, якому притаманна суха погода зі значними річними амплітудами температур.
На формування кліматичних умов над морем впливають помірні повітряні маси. Влітку
з західними вітрами приходить морське повітря. Взимку з північно-східними вітрами
– континентальне. Середньолипнева температура повітря над морем становить +22...+24
°С, середньосічнева — –1...–6 °С. Річна кількість опадів – 300–500 мм.
Періодично в морі виникають високі вітрові хвилі. Восени трапляються густі тумани.
На властивості води Азовського
моря впливають його віддаленість від Океану, малі глибини, значна ізольованість
та істотне притікання через річки прісної води. Через атмосферні опади й річки в
море надходить більше прісної води, ніж через Керченську протоку – солоної чорноморської. Унаслідок
малих глибин і площ відбувається швидке нагрівання вод улітку та різке охолодження
взимку. А перемішування вод на всю глибину визначає вирівнювання її температури
й солоності.
Тому для водних мас Азовського моря притаманні значні річні амплітуди
температури води та низький рівень солоності.
Влітку води Азова нагріваються в середній частині до +25...+28 °С, а біля берега
– до +30...+31 °С. У таких умовах вода перенасичена киснем на 200–250 %. Це призводить
до бурхливого розвитку планктону, у тому числі й одноклітинних водоростей, що спричинює
«цвітіння» води. Узимку вода охолоджується до 0...–1 °С.
Майже щороку море замерзає біля берега
на три місяці, а у найхолодніші зими – навіть по всій площі водної поверхні. Товщина криги
сягає 80–90 см. Тому серед суден, приписаних до найбільшого морського порту
на Азовському морі – Маріуполя, є криголам.
Солоність
води у морі в минулому була втричі меншою, ніж у Світовому океані – близько
11 ‰. А біля гирла Дону навіть становила 1 ‰, тому практично була прісною.
Однак після створення водосховищ на Доні та скорочення стоку через зрошення на Кубані солоність води Азовського моря почала зростати
й нині досягає 12–14 ‰. Це негативно впливає на видовий склад риб, які здавна
існували за певного рівня солоності води.
Водні маси затоки
Сиваш помітно відрізняються від інших частин Азовського моря. Затока сполучена з
морем дуже вузькою Генічеською (Тонкою) протокою шириною 100 м і глибиною
2–3 м. Через це опрісненої води з Азовського моря сюди надходить обмаль. Улітку
вода у мілководній затоці прогрівається до +30...+35 °С й інтенсивно випаровується. До
того ж до Сиваша зазвичай не впадає жодна річка (річка Салгир часто пересихає).
Тому солоність у 10–15 разів більша, ніж у морі, і становить 124–166 ‰. У найспекотніші
й сухі роки вона зростає до 250 ‰. Сиваш складається з 11 солоних
і гірко-солоних заток. Вода швидко випаровується, доходить до стану ропи і
перетворюється на сіль. Улітку поверхня затоки виблискує соляною кіркою, ніби льодяна
ковзанка. Сіль у Сиваші видобували здавна. Чумацькі валки розвозили її по всій Україні.
Із сиваської ропи нині одержують також соду, йод, бром, рідкісну глауберову сіль.
У зв’язку з панівними
напрямками вітрів у морі сформувалася основна колова течія, спрямована проти
годинникової стрілки. Через Керченську протоку азовська вода витікає в Чорне
море. У прибережній зоні місцями виникають коловороти. Припливи і відпливи в Азовському
морі майже не відчутні.
В Азовському морі органічний
світ доволі одноманітний. Прозорість води в теплу пору року дуже мала через бурхливий
розвиток рослинного планктону. Розвиваються діатомові та синьо-зелені водорості. Тваринний
світ відзначається відносною бідністю видів (до 350 видів) і винятково великим
кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу.
Зокрема, за рибопродуктивністю (тобто кількістю риби на одиницю площі) воно
у 160 разів перевищує Середземне і в 40 разів – Чорне море.
У морі відомо 103 види риб. Поблизу берегів великими
зграями плавають оселедці. До напівпрохідних риб, які на нерест ідуть
у річки і затримуються там надовго, належать судак, лящ, тарань, чехонь. Весь
час мешкають в Азовському морі пеленгас, ставрида, скумбрія, камбала-калкан,
тюлька, риба-голка (трубкорот), бички. Прісноводні риби водяться у найбільш
опріснених частинах моря. Це карась, щука, в’язь, верховодка.
Із ссавців у
морі живе лише один вид – дельфін-азовка. Це найдрібніша тварина з групи китоподібних
(довжина тіла – від 90 см до 1,5 м). Мешкає зграями від двох до десяти особин. У
воді плаває також багато рачків. На дні водиться безліч молюсків. Їхні
черепашки становлять основну масу донних відкладів.
ПРОЙДІТЬ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ
https://forms.gle/4kAFh9tFJCrGJ3LVA
Немає коментарів:
Дописати коментар