8 географія №5 "Кримські гори"

ТЕМА: Кримські гори

 Робимо опорний конспект (тільки найголовніше за планом)

      

Фізико-географічне положення

    Кримські гори є фізико-географічною провінцією Кримсько-Кавказької гірської країни. Вони розташовані на крайньому півдні України й займають лише 1 % від площі нашої держави. Крім власне гір, Кримська гірська країна охоплює на півночі передгір’я, які поступово переходять у рівнини Степового Криму, та на півдні вузьку рівнину Південного берега Криму, що безпосередньо виходить до Чорного моря. Гори тягнуться на 180 км із заходу на схід і на 60 км із півночі на південь. 

       Геологічна будова і формування Кримських гір

      Кримські гори, як і Карпати, є молодими складчастими горами. Вони складені шарами різних за твердістю осадових гірських порід. Це м’який мергель, твердий пісковик, гнучка глина та вапняк. Вони відкладалися на дні давнього мезозойського моря, а з часом, в епоху альпійського горотворення, були підняті на поверхню.

    Наявність вапняків, що легко розчиняються у воді, зумовила активний розвиток у Кримських горах явища карсту. Тут є понад 800 підземних карстових порожнин різних розмірів, тобто майже 90 % їхньої загальної кількості в Україні. Перші описи кримських карстових печер належать до ХVІІІ ст. Найглибші печери Кримських гір – Солдатська (500 м), Молодіжна (260 м), Каскадна (310 м), Хід Конем (213 м), Вухо Землі (132 м). Найбільшою печерою Криму є Червона, що складається з шести поверхів загальною довжиною 13,7 км. Двома нижніми поверхами тече підземна річка, що утворює кількасот проточних озер.

    Окремі ділянки Кримських гір складені твердими магматичними породами мезозойської ери. Це, зокрема, згаслий вулкан Карадаг, навколо якого збереглися продукти його колишньої діяльності: потоки застиглої лави, вулканічні бомби та попіл. Серед них трапляються неймовірно красивого забарвлення кварц, смугастий агат, прозорий сердолік. Їх використовують як виробне каміння.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

МАРМУРОВА ПЕЧЕРА

       Тектонічні структури

    Унаслідок зіткнення літосферних плит утворилися тектонічні структури Кримських гір. Їх формування триває і в наші дні. У минулому гори займали більшу площу. Нині у будові вони становлять опуклу складку земної кори, південне крило якої за лінією розломів опустилося під рівень Чорного моря. Занурення відбувається й далі зі швидкістю 1,4 мм на рік. Про це свідчать періодичні землетруси силою до 8 балів, осередки яких зароджуються в морі.

     Північна частина складки підіймається на 2 мм щороку. Складена різними за твердістю гірськими породами, вона зазнала інтенсивної водної ерозії. Унаслідок цього сформувалися окремі пасма Кримських гір, які являють собою куести (з ісп. – косогір) – асиметричні гори. 

Замалюйте схему у зошит

      Рельєф: пасма Кримських гір

  У зв’язку з історією формування і тектонічною будовою Кримські гори складаються з трьох різних за висотою паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного. Вони розділені міжпасмовими зниженнями шириною від 2–3 км до 15–20 км.

     Зовнішнє пасмо у рельєфі малопомітне. Його пересічні висоти становлять 250 м, найбільша – 344 м. Воно простягається на 114 км із заходу на схід. Внутрішнє пасмо пролягає майже суцільною дугою на 150 км із заходу на схід. Має середню висоту 500 м, а максимальну – 756 м. У рельєфі обидва пасма – типові куести. Їхні висоти настільки незначні, що їх вважають передгір’ями Кримських гір. Головне пасмо – найвища частина Кримських гір, яка тягнеться на 180 км із заходу на схід. Його вважають власне горами. Пересічні висоти сягають 1200–1500 м. Головне пасмо розбите на окремі масиви. Їхні плоскі безлісі вершини називають яйлами. Найвищим масивом є Бабуган-Яйла, розміщений між Гурзуфом та Алуштою. Його пересічні висоти – 1000–1400 м. Саме тут розташована найвища точка Криму – гора Роман-Кош (1545 м).

   На Головному та Внутрішньому пасмах зустрічаються ерозійні (з латин. – роз’їдання) форми рельєфу. Тут під дією води, яка розмила чи розчинила пухкі гірські породи, виникли скелі химерної форми. Справу довершив вітер, котрий, як скульптор, обточив до блиску тверді породи. Іноді на Головному пасмі зустрічаються численні форми вивітрювання, як на Демерджі-Яйла. Тут є стовпи, бастіони, біля підніжжя гір – кам’яні осипища з брил до 10–12 м. На західному схилі Демерджі – дивний світ Долини привидів. Сонце, мороз, дощі, коріння дерев тисячі років розсікали скелі, будуючи химерні фігури.

   Південні схили Головного пасма круто обриваються до Південного берега Криму – вузької рівнини, складеної вапняками та сланцями, наносами річок. Її ширина коливається від 2 км до 8 км. Часто з Головного пасма сюди сходять зсуви та обвали. На сході над рівниною здіймається вулканічний масив Карадаг («Чорна гора») висотою 577 м. Дивом Південного берега Криму є Аюдаг, або Ведмідь-гора, заввишки 577 м. Це підземний вулкан – лаколіт. У доісторичні часи магма проникла у формі гриба в остові гірські породи, що лежать на незначній глибині. Зовнішні сили з часом зруйнували і знесли пухкі осадові породи, а магматичне тіло Аюдагу вийшло на поверхню. У Середньовіччі гора нагадувала людям велетенського ведмедя, що п’є воду.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

ДОЛИНА ПРИВИДІВ

       Клімат

     Кримські гори розміщені у помірному та субтропічному кліматичних поясах. Межею між ними є Головне пасмо. Характерні риси клімату території – достатньо високі температури та значна кількість опадів у горах.

   У зв’язку з розташуванням на півдні України Кримські гори одержують найбільшу в країні кількість сонячної радіації – 120–127 ккал/см². 60 % припадає на пряму радіацію, особливо влітку, коли панує суха погода. Температура повітря змінюється залежно від висоти пасом. Якщо на Зовнішньому пасмі взимку –1 °С, то на Внутрішньому – –2 °С, а на Головному – –4 °С. Літні температури, відповідно, становлять +22 °С, +21 °С та +16 °С.

      На Південному березі Криму, захищеному від вторгнення холодних повітряних мас із півночі, пересічні температури січня становлять +2…+4 °С. Тут зимові зниження температури нижче 0 °С завдають значних збитків виноградникам. Улітку встановлюється спека з середньодобовою температурою +24 °С.

   Опади у Кримські гори приносить західне перенесення. У зв’язку з максимальною висотою найбільш зволоженим є Головне пасмо. А ступінь наближення до Атлантичного океану призводить до зменшення кількості опадів із заходу на схід Головного пасма від 1100 мм до 700 мм опадів на рік. Улітку бувають сильні зливи, часто випадає град. Узимку сніг лежить лише на яйлах. Менші за висотою Внутрішнє та Зовнішнє пасма одержують, відповідно, 500 мм і 400 мм опадів на рік. На Південному березі Криму спостерігається чітка сезонність у річному розподілі опадів. Узимку під час панування помірних повітряних мас випадає 300–550 мм опадів. Улітку, коли надходять тропічні повітряні маси, переважає суха спекотна погода. 

   У горах навесні та восени дмуть сухі й теплі місцеві вітри фени. Вони викликають раптове танення снігу і сходження снігових лавин. На узбережжі Чорного моря формуються добові вітри бризи. 

       Внутрішні води

    Унаслідок особливостей географічного положення та складу гірських порід ресурси внутрішніх вод у горах Криму обмежені.

     Річки Кримських гір короткі, з нерівномірним стоком. Найбільші з них беруть початок з Головного пасма і впадають у Чорне й Азовське моря. Найдовшими річками Криму є Салгир (204 км), Альма (84 км), Бельбек (63 км), Кача (60 км). У кримських річок переважає снігове та дощове живлення. На них часто трапляються паводки. Улітку нерідко міліють або й зовсім пересихають. 

      На річках Кримських гір є високі водоспади. Серед них і найвищий в Україні – водоспад Учансу (98,5 м). Найпотужнішим водоспадом Криму є Джур-Джур. Він не пересихає навіть у найпосушливіші роки. З вапнякового виступу в 15 м вода струменем до 5 м падає у глибокий котлован, звідти прямує до річки Улу-Узень. Роботою річок Криму створено кілька великих каньйонів (з ісп. – ущелина). Вони мають урвисті й круті схили. Глибина Бельбецького каньйону – 160 м. Тут відомі стоянки первісної людини кам’яної доби. Річка Кача утворила каньйон глибиною близько 140 м. Його схили складаються з вапняків і мергелів, наявні оригінальні форми вивітрювання – химерні бастіони та гроти. Найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон на північному схилі гори Ай-Петрі. Висота його стрімких схилів становить 250–320 м.

         Поверхневих озер у Кримських горах немає. 

        

Вертикальна (висотна) поясність ґрунтово-рослинного покриву

     У зв’язку з малою висотою Кримських гір вертикальна поясність властива лише Головному пасму. Зовнішнє та Внутрішнє пасма вкриті лісостеповими ландшафтами, що являють собою чергування дубових лісів із лучними степами. На Головному пасмі сформувалося три пояси з притаманним кожному з них ґрунтово-рослинним покривом. Тут налічується понад 2200 видів рослин, близько 10% з них є ендеміками.

  Передгір’я підіймається до висоти 600–700 м. Для нього характерні широколистяні ліси, які ростуть на бурих гірсько-лісових ґрунтах. Головним деревом гір є дуб пухнастий. Поряд із ним часто росте дуб скельний. Діброви становлять майже 2/3 лісових масивів Кримських гір. До дуба домішуються граб, ясен, клен, липа. Зрідка трапляється сосна кримська.

Низькогір’я досягає висоти 1000 м. У ньому на бурих гірсько-лісових ґрунтах ростуть широколистяні ліси з бука кримського з домішками кримської сосни. Цими рослинами зайнято близько 1/3 площі гір.

       Лісовий пояс у Кримських горах обривається на малих висотах і змінюється на висоті понад 1000 м гірськими луками – яйлами. Така зміна спричинена нестачею води для дерев на вершинах, складених вапняками, які легко пропускають крізь себе воду, не затримуючи її. Яйла – царство злакових трав і невисоких чагарників, що ростуть на гірсько-лучних чорноземоподібних ґрунтах. З рослин тут відомі фіалка скельна, кримський едельвейс, тонконіг лучний, типчак та інші.

      На Південному березі Криму на родючих коричневих та червоно-бурих ґрунтах розкинулася природна зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників, у якій переважають низькорослі дубово-ялівцеві ліси. Природна рослинність збереглася лише на схилах. Великі площі зайняті садами й виноградниками. 

      Тваринний світ

  Своєрідна фауна Кримських гір має переважно лісовий характер. Вона сформувалася з кінця неогенового періоду – близько 3–5 млн років тому. Із ссавців відомі кримський звичайний олень, кримський благородний олень, дикий баран, куниця кам’яна, борсук, лисиця, білка-телеутка та інші. Серед птахів багато рідкісних видів. В Україні лише в Криму живуть чорний гриф, сип білоголовий, чорноголова сойка. Різноманітним є світ плазунів. Тут живе гекон кримський голопалий, зрідка трапляються жовтопуз безногий, леопардовий полоз. Часто можна побачити ящірок кримську та скельну. 

         Охорона природи Кримських гір

  Природні комплекси Кримських гір дуже змінені людиною. Унаслідок необмеженого вирубування дубові ліси з часом перетворилися на низькорослі чагарники, а у східній частині південного узбережжя ліси знищені зовсім. З метою збереження унікальної природи Кримських гір тут створено багато природоохоронних територій. Їхня частка тут майже втричі більша, ніж загалом в Україні.

    Найвідомішим є Ялтинський гірсько-лісовий заповідник. Тут є і прадавній ліс, і унікальні тварини, і водоспад Учансу. Пам’ятками природи проголошено химерні скелі з фантастичними фігурами, що названі «хаосами». Вони виникли після землетрусів. У заповіднику зустрічаються середземноморські види рослин: суничне дерево і тюльпан гірський. Тут живуть найбільша летюча миша – велетенська вечірниця, що має розмах крил 50 см, найменший звір з родини кунячих – ласка, найбільший жук Європи – жук-олень довжиною з рогами 8 см. Є також метелики, неотруйні змії, птахи.

    Найменший за площею заповідник України – мис Мартьян. Він займає лише 2,4 км², з яких половина припадає на акваторію моря. Мальовничий рельєф створюють яри, балки, підводні скелі. Тут збереглися типові середземноморські ландшафти з дуба пухнастого та ялівця високого віком до 200 років. У заповіднику росте єдине в Криму вічнозелене листяне дерево – суничник дрібноплідний, занесений до Червоної книги України.

   

Карадазький заповідник було створено з метою охорони єдиного у Європі вулкана юрського періоду та унікальних гірських порід. Насправді це ціла гірська група, до якої входить п’ять хребтів. Тут є шпилясті скелі з химерними фігурами вивітрювання, невеликі печери. Зрідка в скелях трапляються глибокі темні гроти, об які з гуркотом розбиваються хвилі морського прибою. З виявлених у заповіднику 1090 видів вищих рослин ендеміками є близько 50. 37 видів рослин вважають рідкісними. Тварин Карадагу – понад 2100 видів, з яких близько 1500 метеликів.

    ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

КАРАДАГ

Кримський заповідник виник на базі заповідно-мисливського господарства на схилах Головного пасма. Тут зберігаються місцеві види фауни: кам’яна куниця, олень європейський, козуля європейська. Були акліматизовані муфлон європейський і білка-телеутка, реакліматизовані дикі свині.

  Недалеко від Ялти розташований найстаріший в Україні Нікітський ботанічний сад, заснований у 1812 р. 

УВАГА!!!
ПОВТОРІТЬ ТЕМУ ГОРИ КАРПАТИ та дайте відповіть на ТЕСТ

https://docs.google.com/forms/d/1z6pzjQOweLrdXJI64b6ltEcVKENsczvwxzluBonHTQ8/edit