9 географія №4 "Харчова промисловість"

ТЕМА: Харчова промисловість України та світу

Місце харчової промисловості у господарстві Україні

  Україна має надзвичайно сприятливі умови для розвитку харчової промисловості: широка сировинна база, місткий внутрішній ринок, достатня кількість трудових ресурсів. Наша країна вже вийшла на світові ринки з окремими видами продукції харчової промисловості й має великий потенціал для подальшого розширення асортименту якісної продукції харчових товарів, які спрямовані як на внутрішнє споживання, так і на експорт. 

    Харчова промисловість – група виробництв, що забезпечують переробку сировини сільського, рибного та лісового господарства на харчові продукти та напої. 

    За кількістю зайнятих й обсягом валової продукції харчова промисловість належить до одного з найважливіших виробництв у господарстві України. Останнім часом відбуваються позитивні зрушення у технологічному рівні забезпечення виробництв, збільшенні обсягів та урізноманітненні асортименту продукції харчової промисловості, залученні вітчизняного та іноземного капіталу. Водночас вітчизняні харчові продукти витісняються з внутрішнього й зовнішнього ринку продовольчих товарів, зменшуються обсяги надходжень до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій. У зв’язку з використанням харчових добавок, барвників, консервантів зростає термін зберігання продовольчих товарів, але водночас погіршується їх якість та виникає небезпека їх споживання. Для України, як для одного із значних виробників сільгосппродукції, залишається актуальним нарощування потужностей харчової промисловості з метою не лише повного забезпечення населення якісними та різноманітними харчовими продуктами вітчизняного виробництва, а й зростання частки в експорті готових товарів, а не сировини. 

       Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти

      Харчова промисловість України складається з понад 20 виробничих напрямів, які дають як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними чинниками їх розміщення є або сировинний, або чинник споживача. Це залежить від низки причин.

Оформлюємо у вигляді схеми

Чинники розміщення підприємств

             Сировинний                                              Споживчий                            

              (приклади)                                                 (приклади)

    Перша з них – матеріаломісткість виробництва. Якщо витрати сировини перевищують вихід кінцевої продукції у кілька разів, то виробництва розміщуються біля джерел її постачання. Також чинник сировини є визначальним у разі, якщо сировина нетранспортабельна, тобто втрачає якість за тривалого перевезення. До таких виробництв належать:

олійно-жирове;

цукру;

тваринних жирів та сиру;

перероблення та консервування фруктів і овочів;

перероблення та консервування риби;

розлив мінеральних вод.

    Витрата сировини на 1 т кінцевої продукції у цих виробництвах дуже висока. Наприклад, на 1 т соняшникової олії залежно від якості насіння йде від 4 до 8 т сировини; щоб одержати 1 т цукру, витрачають 7,3 т цукрових буряків; для виробництва вершкового масла витрачається 23 т молока

твердого сиру – 9,4 т молочної сировини.

   Під час далекого транспортування псуються овочі, фрукти, природні мінеральні води, а в коренеплодах цукрових буряків зменшується вміст цукру. Через те усі зазначені виробництва зорієнтовано на чинник сировини.

     

 Ті виробництва харчової промисловості, кінцева продукція яких має короткий термін зберігання або втрачає якість під час транспортування, а на виробництво 1 т продукції витрачається близько 1 т сировини, тяжіють до чинника споживача. Це виробництво

хліба, хлібобулочних і борошняних виробів

виробництво кондитерських виробів

виробництво молочних продуктів

виробництво пива та безалкогольних напоїв.

    Ці виробництва мають широку географію й розміщуються у багатьох населених пунктах.

    Деякі виробництва харчової промисловості, витратити сировини в яких трохи більші, ніж 1 т на 1 т кінцевої продукції, можуть бути зорієнтовані або на чинник сировини, або на чинник споживача. Це виробництво

м’яса та м’ясних продуктів

борошномельно-круп’яне виробництво

виробництво виноградних та плодово-ягідних вин

виробництво тютюнових виробів. 

Користуючись картами атласу, заповніть таблицю

Виробництво	Області України, Міста центри
Олійно-жирове виробництво
Виробництво цукру
Виробництво тваринних жирів та сиру
Перероблення та консервування фруктів і овочів
Перероблення та консервування риби
Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів
Виробництво кондитерських виробів
Виробництво молочних продуктів
Виробництво м’яса та м’ясних продуктів
Борошномельно-круп’яне виробництво

         

 Користуючись картами атласу та додатковим текстом нижче, заповніть таблицю

Виробництво	Країни лідери
виробництво молока
Виробництво сиру
Виробництво вершкового масла
Виробництво яловичина
Виробництво свинини
Виробництво м'яса птахів
Виробництво рибних продуктів
Виробництво олій
Переробка та консервування овочів та фруктів
Виробництво цукру

      Із сільським господарством традиційно пов’язана харчова промисловість. У всіх країнах світу вона складалася протягом тривалого часу. Проте деяки­ми виробництвами та продовольчими товарами країни знані у всьому світі. Найбільш різноманітною є харчова про­мисловість країн Європи. Виходячи з багатовікових традицій та природних умов, там складалося неповторне виробництво харчо­вих товарів.

    Світове виробництво молока й молочних продуктів збільшується, оскільки зростає споживання в країнах, що розвиваються. Провідними виробниками молока у світі є США, Індія, країни ЄС, Китай, Бразилія, а головні виробники молочної продукції — компанії економічно розвинених країн, наприклад французькі Lactalis («Лакталіс») і Danone («Данон»). Зокрема, Lactalis є світовим лідером з виробництва сирів відомих торгових марок President, Galbani і Parmalat. Свою продукцію компанія виробляє у понад 40-ка країнах, а продає у 80-ти.  Так, «молочною фермою» Євро­пи називають Данію.   Найбільше сиру постачають на експорт країни Європи - Швейцарія, Нідерланди. Лідером є Франція, де в промислових масштабах виробляють 365 сортів сиру. Сир — здебільшого продукт споживання населення розвинених країн світу північної півкулі.

    Виробництво вершкового масла скоротилось у США та країнах Західної Європи через зміни у структурі харчування населення. Проте воно зросло у країнах Азії, особливо в Індії. Значною мірою це пов’язано з необхідністю переробки молока, адже ця країна — третій у світі його виробник. Зростає також маргаринове виробництво у країнах, що розвиваються, через значно меншу його вартість.

   М’ясна промисловість світу дуже різноманітна. Обсяг виробництва визначається культурними, історичними й релігійними переконаннями населення різних країн. Так, країни Перської затоки визначаються на тлі інших країн Азії високим обсягом споживання яловичини. М’ясні продукти є основним джерелом високоцінних тваринних білків, тому зростання їхнього споживання є одним з основних показників підвищення добробуту населення. Виробництво м’яса на душу населення в середньому у світі становить лише 36 кг на рік, тоді як у Данії воно сягає 365 кг проти 4,6 кг в Індії.

   У світі більш ніж половину м’яса птиці виробляють птахофабрики з вирощування курей-бройлерів. Вони розміщенні в переважній кількості країн світу, адже щодо її споживання відсутні релігійні чи культурні обмеження. Найбільше виробляють і споживають курятину в США. Друге місце з виробництва та споживання займають Китай і Бразилія, яка є найбільшим її експортером у світі. Лідерами зі споживання курятини на душу населення є ОАЕ, Кувейт, Бразилія й Гонконг/Сянган (САР Китаю).

  Серед регіонів світу лідерами у продукуванні м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, а серед країн — Китай, США, Бразилія, країни ЄС. Найбільшими експортерами м’ясної продукції є Австралія, Нова Зеландія, Данія, Нідерланди, США. На експорт працює м’ясоохолоджувальна промисловість Аргентини та Уругваю. 

  Рибна промисловість виробляє удвічі менше товарної продукції, ніж м’ясна промисловість. Риболовецький флот і спеціалізовані порти з підприємствами з глибокої переробки морепродуктів дозволяють забезпечувати необхідний рівень їхнього споживання. На країни басейну Тихого океану припадає більше 70 % усіх рибо- та морепродуктів світу. Лідерами за уловом є Китай, Перу, Чилі. Одне з перших місць у виробництві товарної продукції рибної промисловості зайняла аквакультура. У Норвегії, наприклад, лосося вирощують більше, ніж виловлюють у відкритому морі. Провідні відповідні рибницькі господарства не лише виловлюють, а й здійснюють переробку риби. Впровадження сучасних індустріальних технологій інтенсивного рибництва зумовило концентрацію виробництва окремих видів ставкових риб у малих країнах Європи. Наприклад, Данія постачає на експорт більшу частину форелі, яку вирощено та перероблено в її рибницьких господарствах.

   Високоякісні рибні консерви випускають приморські держави: Норвегія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Латвія (шпроти).

   У світовому олійному виробництві переважають пальмова і соєва олії. Лідерами з її виробництва є Індонезія, Китай, Малайзія і країни ЄС. Індонезія та Малайзія є найбільшими постачальниками на світовий ринок пальмової олії, Аргентина і Бразилія — соєвої, Канада — ріпакової, а Україна й Росія — соняшникової. Серед найбільших імпортерів олії — Індія, Китай, країни ЄС.  Багато соняшникової олії вивозить на світовий ринок Аргентина.

  Ви­робництво оливкової олії налагоджене у ба­гатьох країн Середземномор’я, але лідерами є Іспанія (36% світового ви­робництва), Італія (25%) та Греція (18%).

  Переробкою та консервуванням овочів та фруктів займаються країни південної та центральної Європи: Іта­лія, Болгарія, Угорщина.

 

  Потужна харчова промисловість склалася у країнах Латинської Америки. Головне її виробництво – цукрова промисловість, яка основана на пере­робці цукрової тростини. Особливого розвитку вона набула у Бразилії, Мек­сиці, Колумбії, на Кубі та інших країнах Карибського басейну. Найбільшими виробниками й водночас експортерами цукру є «тростинові» країни — Бразилія, Індія, Таїланд, Мексика, Гватемала, а також європейські країни — Франція, Німеччина, що виробляють буряковий цукор. Водночас США, Китай, Індонезія, маючи немалі обсяги виробництва, належать до найбільших споживачів та імпортерів цього солодкого продукту.

   

    В країнах Азії та Африки харчова промисловість розвивається швидкими темпами. Вона представлена переважно первинною переробкою сировини. Розширилося експортне значення консервованої продукції: екзотичних тропічних фруктів. Важливого значення набула олійна промисловість, яка представлена виробництвом пальмової та арахісової олії. Низка країн відома виробництвом тростинного цукру, фасуванням какао, кави  та чаю.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ХАРЧОВУ ПРОМИСЛОВІСТЬ

   У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним ТНК. Вони є дуже потужними виробниками харчових продуктів, які контролюють окремі сегменти світового ринку продовольства. Найбільшими компаніями є:

§ «Бунге» із США (виробництво рослинної олії, маргарину, майонезу та цукру);

§ «IнБев» з Бельгії (виробництво пива);

§ «Кока-Кола» із США (виробництво сокових концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв);

§ «Крафт Фудс» із США (виробництво виробів із шоколаду, кави, солоних снеків і печива);

§ «Нестле» зі Швейцарії (виробництво розчинної кави, мінеральної води, морозива, бульйонів, молочних продуктів, кондитерських виробів, дитячого харчування);

§ «САБМіллер» з Великої Британії (виробництво пива);

§ «Юнілевер» з Великої Британії (виробництво морозива, сирів і чаю)

ПРОЙДІТЬ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ

https://forms.gle/345ptwFKe9PhfowL9