6 географія №7 "Льодовики. Багаторічна мерзлота"


ТЕМА: ЛЬОДОВИКИ. БАГАТОРІЧНА МЕРЗЛОТА.

Чи знаєте ви, де оберігаються основні запаси прісних вод на Землі? Не в річках, і не в озерах, а в льодовиках, які на сьогодні займають 11 % суші. Вода в льодовиках ніби «законсервована» на випадок зміни кліматичних умов. Настало похолодання — площа льодовиків збільшилась. У льодовиковий період покриви льоду займали майже 1/3 суші! Унаслідок потепління, наприклад сьогодні, площа льодовиків скорочується. Що ж являють собою льодовики? Які процеси регулюють зміну їхньої площі? Чи можливий на Землі новий льодовиковий період? Відповісти на ці запитання ви зможете сьогодні на уроці.

Льодовик — природне скупчення льоду атмосферного походження на суші.
У льодовиках зосереджена найбільша кількість прісної води планети, у них міститься більше 70 % запасів прісної води на Землі.
Льодовики займають близько 11 % площі суходолу. Загальна площа сучасних льодовиків сягає близько 16,3 млн км2. Найбільший льодовик Землі — Антарктичний, середня потужність якого — 2300 м.
Гляціологія — наука, що вивчає льодовики.
Снігова лінія — це умовна межа, над якою температура повітря є нижчою за 0 ºС та відбувається накопичення снігового покриву.
Льодовики утворюються там, де протягом року снігу випадає більше, ніж встигає його розтанути, тобто вище від снігової лінії.

Висновок 1. Утворення і розвиток льодовиків на Землі є результатом взаємодії компонентів атмосфери, гідросфери та літосфери. Основна причина виникнення та існування льодовиків — клімат, тобто додатний сніговий баланс і тривалий період існування від’ємних температур повітря.

2. Покривні та гірські льодовики
За районами утворення розрізняють гірські та покривні льодовики. Гірські утворюються на вершинах та схилах гір, гірських долинах. Найбільші гірські льодовики лежать у Гімалаях, на Памірі, Тянь-Шані. До покривних належать льодовики Антарктиди, Ґренландії, деяких інших островів. Льодовики є на всіх континентах, крім Австралії. На Антарктику припадає 84 % усієї площі зледеніння Землі, на острови Арктики з Ґренландією — 12,5 %.

Тип льодовика.

Де утворюються,
розміри і форма.

Що утворюється в результаті руху.

1. Гірські.
 На вершинах високих гір у всіх широтах. Займають чашоподібні заглиблення на схилах гір;  заповнюють гірські долини. Різні за розміром і формою. Найбільші у горах Гімалаях, Тянь-Шань, Паміру.
В  результаті руху виконують три види роботи: а) руйнують,
б) переносять.
в) відкладають, нижче снігової лінії утворюють морену (льодовикові відклади).
2. Покривні.
Покривають поверхню суходолу, утворюються у полярних широтах. Мають форму куполу, товщиною більше 3 км.

Покривають поверхню Антарктиди, острова Арктики, острів Гренландія.
Краї льодовика спускаються в океан, відламуються великими брилами, перетворюючись на айсберги (плавучі льодовики).
        

Айсберги — величезні брили льоду, що відкололися від льодовика і плавають в океані.
Висновок 2. Льодовики поширені на всіх материках, крім Австралії.

3 Роль льодовиків
Прийом «Географічний практикум» 
За текстом підручника установіть та сформулюйте роль льодовиків у природі планети.
·        Льодовики є регуляторами співвідношення суходолу та океану.
·        Якби всі льодовики розтанули, то рівень Світового океану піднявся би приблизно на 60 м.
·        Льодовики є регуляторами стоку річок. Талі води льодовиків компенсують нестачу вологи під час посушливого періоду.
·        Льодовики впливають на погоду і клімат всієї планети.
·        Унаслідок руху льодовиків утворюються льдовикові відклади та форми рельєфу.
·        Льодовики можуть бути причиною несприятливих процесів і явищ, зокрема спричинювати катастрофічні повені і селі.


Багаторічна мерзлота — шари мерзлих гірських порід у надрах Землі. Багаторічна мерзлота утворюється в районах із холодним кліматом, де товщі гірських порід не встигають повністю розмерзнутися за теплий період.
Багаторічна мерзлота займає 85 % території Сибіру в Азії. Найміцніший шар багаторічної мерзлоти — 1500 м — лежить у центральній частині Середньосибірського плоскогір’я.
У районах, де поширена багаторічна мерзлота, дуже важко вести будівництво. Під будівлями товщі мерзлих порід починають відтаювати та деформуватися, що може призвести до катастрофічних наслідків. Разом з тим у багаторічній мерзлоті, як у природному холодильнику, збереглися викопні рештки давніх тварин та рослин, зокрема мамонтів.

Прийом «Географічний практикум»
За картами атласу визначте райони найбільшого поширення гірських та покривних льодовиків.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

Це цікаво: слово «айсберг» перекладається як «льодяна гора». І в цьому немає нічого дивного, адже в океані зустрічаються айсберги довжиною в десятки і навіть сотні кілометрів. Так у січні 1854 – 1864 роках вчені цілих десять років слідкували за рухом айсберга – гіганта, що мав довжину 120 км., і висоту 90 м. А у 1927 році з норвежського китобійного судна помітили льодяний острів, що мав довжину 170 км. Але найбільший айсберг був знайдений  у прибережних водах Антарктиди в 1956 році, його довжина становила 385 км., а ширина 111 км. За площею він дорівнював майже половині такій країні, як Словенії або трьом Люксембургам. Батьківщиною айсбергів є Арктика і Антарктика. Льодовики Гренландії, Шпіцбергена, землі Франса – Йосифа,, островів Канади щорічно відправляють у плавання до 18 тис. льодяних островів. Від берегів Антарктиди їх відколюється у 5 – 6 разів більше. Завдяки тому, що лід легший за воду та наявності пухирцям повітря, що містяться у водяних кристалах, айсберги мають гарну плавучість. Через це, айсберги рухаються силою морських течій, а не повітряних потоків, і найчастіше пливуть проти вітру. На поверхні плоских айсбергів часто знаходяться великі озера, зустрічаються річки та струмки, що стікають у океан гарними водоспадами. Морська вода вимиває в айсбергах глибокі тунелі та печери.
Айсберги представляють справжню небезпеку для морських суден. Особливо небезпечні гренландські айсберги, які вітром і течіями переносяться на південь, до берегів Північної Америки, де пролягають інтенсивні морські шляхи із Європи у США і навпаки.
Небезпека підсилюється тим, що в цьому районі, холодна Лабрадорська течія зустрічається з водами Гольфстріма, від чого виникають густі і тривалі тумани. Між тим, айсберги висотою 20 –30 м., навіть у ясну ніч видно з відстані 500 – 600 м., що не дозволяє капітану, який дав команду « Повний назад!» уникнути сутички з перешкодою. Усім відома катастрофа 1912 року, яка закінчилася загибеллю найбільшого у світі пасажирського лайнера «Титанік». Капітан, якого зумів уникнути лобового удару, і тільки зачепив бортом край айсберга. Але, не зважаючи на це, айсберг розпоров шість із тринадцяти відсіків корабля і через дві години «Титанік» пішов на дно, забравши з собою життя 1,5 тис. чоловік.
Величезна, морська катастрофа ХХ  століття спонукала морські держави прийняти міри для того, щоб уникнути подібних трагедій у майбутньому. В результаті, в 1913 році,  був створений Міжнародний морський патруль у Північній Америці. Патрульні судна і літаки слідкують за появою айсбергів і попереджають по радіо морські судна. За рік патрульна служба виявляє до 400 небезпечних айсбергів, на яких закріплюють спеціальні радіобуї або фарбують їхню поверхню яскравою, оранжевою фарбою.

Немає коментарів:

Дописати коментар