Тема: Мохи
«Дно долини набухало від води,
що просякало густий мох. Вона цвіркала з-під мокасинів, і щоразу, коли він
одривав ногу, мокрий мох чвакав, неохоче відпускаючи свою здобич. Він ішов
слідами товариша від болітця до болітця, намагаючись ставати на каменюки, що
витикались острівцями серед зеленого моху.»
Питання:
1. Про яку рослину, йшла
мова?
2. Про яку найголовнішу
особливість, мохів, відображено автором у цьому фрагменті?
1.
Характерні особливості
вищих спорових рослин.
Вищі спорові рослини – це група
наземних рослин, які розмножуються спорами. До них належать: Мохоподібні,
Папоротеподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, вони поширені в різних
кліматичних умовах, але більшість живе на вологих ділянках суходолу, бо для розмноження їм
необхідна волога.
У всіх наземних рослин є два покоління – статеве і
нестатеве, які чергуються.
Коли відбувається статеве покоління, на ньому утворюються
статеві органи, в яких розвиваються чоловічі й жіночі гамети, забезпечуючи
статеве розмноження. Це покоління називають гаметофіт.
Під час
нестатевого розмноження, утворюються нестатеві органи, на яких розвиваються
спори. Це покоління називають спорофіт.
Сукупність статевого і
нестатевого поколінь становить цикл відтворення, він забезпечує безперервність
життя певного виду організмів. В одних вищих спорових рослин переважає
гаметофіт, а в інших спорофіт. Як саме
це відбувається ми з вами розглянемо поетапно при вивчені спорових рослин.
Загальна
схема відтворення вищих спорових рослин
Зигота – для запліднення потрібна вода
Гамети - рухливі сперматозоїди,
нерухливі яйцеклітини
Архегонії (жіночі) та антеридії (чоловічі) – органи статевого розмноження
2. Особливості будови та
процесів життєдіяльності мохів.
Мохоподібні (Briophyta) – це відділ
вищих спорових рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління. Відділ
Мохоподібні об'єднує близько 35 тис. видів. Наука про мохи називається бріологія
Мохоподібні – це невисокі,
переважно багаторічні, рідко – однорічні рослини, які за своєю організацією
близькі до водоростей. Вони не мають чітко
виражених провідних тканин і коренів. Доросла рослина, статевого покоління,
має пластинчасту або листостеблову будову, деякі
види можуть мати поодинокі прямостоячі стебла, в той час як інші мають
розгалужені стебла і нагадують м'який зелений килим, що покриває грунт. Прикріплюється до ґрунту за допомогою
ризоїдів, які є виростами нижньої частини рослини і виконують функцію коренів,
а саме, закріплення рослини у ґрунті.
Нестатеве покоління
формується на верхівці материнської рослини, від якої отримує поживні речовини,
і тому розвиток спорофіта як самостійного організму не відбувається. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, складається,
зазвичай, із ніжки і коробочки, у якій утворюються спори. Саме
завдяки домінуванню гаметофіта мохоподібні розглядаються як самостійна гілка в
історичному розвитку вищих рослин.
У мохоподібних дуже добре розвинене
вегетативне розмноження, яке можна розділити на два види залежно від участі в
ньому самої рослини:
1)
розмноження частинами тіла – фрагментами стебел, бруньками, гілочками,
листочками, частинами протонеми;
2) спеціалізованими утворами розмноження – вивідковими тільцями, які можуть формуватися на будь-яких
частинах рослини. Для окремих видів мохів вегетативне розмноження є одним із
найважливіших способів виживання. Наприклад, у сарконеурума льодяного, який
мешкає в Антарктиді, вегетативне розмноження відбувається частинками тіла, які
поширюють на своїх лапках та пір'ї пінгвіни.
Особливості
розмноження на прикладі зозулиного льону









ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
ОБОВ'ЯЗКОВО!!!
Різноманітність мохів.
ПОВТОРІТЬ ПОПЕРЕДНІЙ УРОК
ТА ПРОЙДІТЬ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeUPg4eJEXB1g_a5bKYbn_p-_coJ3FHK1L71ToK3qWbCll8xA/viewform?usp=sf_link
Я не могу зайти на тест, мне выбивает
ВідповістиВидалитиВиправила. Дякую. Проходь)
Видалити