Тема
уроку: «Особливості економіки країн Америки. Роль
американських ТНК в економіці регіону.
1.
Особливості сучасного розвитку країн Америки.
Сучасний розвиток економіки країн Північної та Латинської
Америки має суттєві відмінності.
На країни Північної Америки
припадає майже 80% ВВП регіону та 26,5% світового ВВП. Це найпотужніший
в економічному плані регіон світу, що посідає І місце в світі за виробництвом
продукції багатопрофільної обробної та добувної промисловості, а також за
виробництвом продукції сільського господарства.
Країни Латинської Америки дають
близько 20% ВВП регіону та 6,9% світового ВВП.
Спільні ознаки сучасного господарства країн Латинської
Америки:
1.
Економіка
держав є багатоукладною (існує багато форм власності)
-
Значний
розрив між прибутками найбагатших та найбідніших верств населення;
-
Поряд
з великими сучасними підприємствами збереглися кустарні, в яких зайнято до 40%
робітників;
-
Значний
вплив тіньової економіки, контрабанди наркотиків (Колумбія, Болівія)
2.
Великі
іноземні інвестиції (США, Японії, ряду країн Європи) у виробництва:
-
Екологічно
брудні (кольорова металургія);
-
Сировинні
(гірничорудне, нафтове, сільське господарство);
-
Новітні
та праце місткі (машинобудування);
-
В
оборонну промисловість;
3.
Вузька
спеціалізація національних економік(монокультурне сільське господарство,
вузькоспеціалізована добувна промисловість), яка зорієнтована на експорт (окрім
США, Канади, НІК регіону).
2. Первинний сектор економіки:
Америка є одним із сировинних регіонів світу. Завдяки
багатству різноманітних ресурсів регіон
називають «коморою світу». В ній широко представлені виробництва первинного сектору
економіки: добувна промисловість, сільське, лісове господарство, рибальство.
Добувна промисловість.
Завдання.
-
Назвіть
та покажіть на карті басейни паливних ресурсів Америки.
-
Які
країни є експортерами нафти, скрапленого газу, нафтопродуктів?
-
Які
країни є експортерами кам’яного вугілля?
-
Назвіть
і покажіть на карті країни, що вирізняються за видобутком рудних корисних
копалин.
-
Які
країни є експортерами рудної сировини?
-
Визначте,
які країни мають значну мінерально – сировинну базу для розвитку чорної
металургії, кольорової металургії, хімічної промисловості.
Сільське господарство.
У Північній Америці завдяки
сприятливому природному середовищу (наявність значних площ родючих грунтів,
комфортних кліматичних умов) та ефективному господарюванню США та Канада
повністю забезпечують власні потреби у сільгосппродукції та є її великими
експортерами. Частка орних земель у структурі земельного фонду Північної
Америки (12,2%) перевищує середньосвітовий показник. В сільському господарстві
переважають великі фермерські
господарства на власних або орендованих землях. Вони виробляють якісну
конкурентоспроможну продукцію за рахунок впровадження новітніх розробок науки і
техніки та застосування висококваліфікованої найманої праці, дуже чутливо
реагують на коливання попиту та пропозиції на ринку, тому здатні швидко
змінювати свою спеціалізацію. У США ферми мають багатопрофільну спеціалізацію
(з переважанням тваринництва), у Канаді вони високоспеціалізовані на зерновому
господарстві (пшениця) та скотарстві. Головною перевагою сільського господарства
США та Канади є його висока продуктивність: зайнятість безпосередньо в
сільському господарстві є мінімальною. Висока продуктивність праці досягається
всебічною механізацією виробництва, ефективною організацією праці,
спеціалізацією територій (відповідно до природних умов).
У виробничій структурі сільського
господарства США переважає тваринництво :
скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство. У зв’язку з
високим рівнем розвитку тваринництва вирощують багато зернофуражних та кормових
культур. Американські фермери є світовими
лідерами за виробництвом кукурудзи, сої. Вирощують пшеницю(IV), рис. З технічних культур – бавовник, соняшник,
цукрова тростина, цукровий буряк, тютюн.
У Канаді провідне місце посідає
зернове господарство. За експортом пшениці (V) та ячменю Канада посідає одне з перших місць у світі. Також вирощують
овес, жито. З технічних культур – льон – довгунець, тютюн. У тваринництві
переважає розведення великої рогатої худоби, домашньої птиці, свиней.
У Латинський Америці площі орних
земель складають лише 6,2% території. Форми аграрних відносин: поряд з сучасним
фермерським виробництвом, що
використовує найману працю, існують плантаційне
господарство та латифундії. Плантації
спеціалізуються на вирощуванні експортних культур. Плантації мало
пристосовуються до кон’юктури світового ринку. Нині такі господарства належать монополістичним трестам розвинених
країн, що контролюють аграрну економіку країн, що розвиваються. Латифундії (з грецької – великі володіння) являють собою
великі ділянки землі, які знаходяться у власності поміщика, який здає їх в
оренду селянам. Латифундії збереглися з часів колоніалізму. У деяких країнах
були проведені земельні реформи, які ліквідували таку форму аграрних відносин.
У виробничій структурі сільського
господарства країн Латинської Америки переважає рослинництво. Високотоварний сектор спеціалізується на
культивуванні експортних рослин. Вирощуванням кави вирізняються Бразилія, Колумбія; какао – Бразилія, Еквадор, Домініканська республіка; цукрової тростини - Бразилія, Куба, Мексика; тютюну – Куба; пшениці та соняшнику – Аргентина; бананів – Еквадор, Бразилія; бавовнику
– Мексика, Бразилія,Парагвай. На країни Латинської Америки припадає 80%
світового експорту бананів, 60% кави, 50% цукру – сирцю,30% сої, 12% какао –
бобів. Тут цілорічно вирощують овочі та фрукти (Мексика, Гватемала), орхідеї та
інші квіти (Колумбія).
Тваринництво Латинської Америки має переважно
інтенсивний характер та м’ясне спрямування. Лідерами за експортом цієї продукції є Аргентина та Уругвай. На них
припадає 10% світового експорту яловичини. За поголів’ям овець та настригом вовни Аргентина є однією з провідних
країн світу. В гірських районах Перу, Еквадору, Болівії розводять заради вовни
лам та альпак. Виробництво продукції тваринництва зростає у Бразилії, Колумбії
та країнах Центральної Америки.
Лісове господарство.
Важливе місце
в економіці ряду країн Америки має лісове господарство.
Активно
використовуються ліси помірного поясу Канади та США. В Канаді лісистість
території становить 40%, ліс забезпечує значну частку в експорті(ділова
деревина, папір). Лісове господарство цих країн – одне з найбільш передових у
світі за технологічним оснащенням, організації управління і за суворими
екологічними нормами лісозаготівельних робіт.
В умовах
екваторіального лісу основними напрямками його використання є збирання хінної кори, листя чагарника коки,
чаю мате, збирання латексу гевеї. Також в екваторіальних лісах росте багато
видів пальм, плоди яких дають харчові та технічні олії. Лише чверть
заготовленої деревини має товарне значення (заготівля цінних порід дерев на
експорт), інша – споживається у вигляді дров. Деревообробка розвинена мало. Для
виробництва паперу часто використовується не деревна сировина, наприклад,
сизаль у Бразилії, багасса в Перу.
Вторинний сектор економіки
Конспект оформлюємо у вигляді таблиці
Галузь
промисловості
|
Центри
розвитку в Американському регіоні
|
В країнах Америки помітна тенденція
до збільшення питомої ваги обробної промисловості в загальній структурі ВВП. Істотні
зміни відбулися в її структурі: знизилася частка традиційних виробництв (харчової,
текстильної, швейної, взуттєвої, деревообробної), зросла – нових (металургії, металообробки,
машинобудування, біотехнології, хімічної промисловості).
Електроенергетика в
країнах Америки розвивається неоднаково. В минулому в енергобалансі переважали
теплові електростанції. Їх частка донині є високою на островах Карибського
моря, у Мексиці, США, Еквадорі. Стрімко зростає частка ГЕС, що вже
дають понад 60 % електроенергії регіону. У ряді країн цей показник сягає рекордних
показників: Парагвай – 100 %, Бразилія – 89 %, Венесуела – 69 %, Канада –
63 %. З 20 найпотужніших ГЕС світу половина працює в Америці. На
материках працюють найбільші гідрогенеруючі компанії світу: Eletrobas (Бразилія),
Hydro-Quebec та BC Hydro (Канада), USCE та US Bureau of Reclamation (США),
Edelca (Венесуела). Атомні електростанції збудовано біля великих міст США,
Канади, Бразилії, Мексики, Аргентини.
У багатьох країнах Америки
набула розвитку чорна металургія. Найбільші комбінати з повним циклом
виробництва діють у США, Бразилії, Мексиці, Канаді, Аргентині. Чорна металургія
працює переважно на внутрішній ринок. Експортне значення вона має в Бразилії та
США.
На власній сировині працює
потужна кольорова металургія. Провідним виробництвом є мідна промисловість.
Так, в Америці виплавляється 54,7 % міді світу. А однією з найбільших мідеплавильних
компаній світу є чілійська Codelco Norte. Кольорова металургія є провідним
виробництвом у Чилі, Перу та Болівії. Її основною продукцією є мідь
(Чилі, Перу, Мексика), свинець та цинк (Перу, США, Канада, Мексика), олово (Болівія),
срібло (Мексика, Перу), алюміній (Канада, США, Бразилія, Венесуела, Аргентина,
Суринам). В Ямайці, Гайані, Домініканській Республіці розвинуто виробництво глинозему
з бокситів.
Машинобудування посіло провідну
роль в економіці регіону, проте його розвиток нерівномірний й не має значних конкурентних
переваг (окрім США). Автомобілебудування, електроніка і електротехніка розвиваються
переважно завдяки присутності іноземних ТНК. Головне значення має автомобілебудування, 58,4
% продукції якого в регіоні припадає на США. В інших країнах дочірні автоскладальні
підприємства випускають автомобілі європейських, японських марок та марок
США. У Мексиці завдяки її членству в НАФТА і безмитному доступу на ринок США розташовано
автоскладальні виробництва зарубіжних ТНК.
Суднобудування розвинуте
на морських узбережжях в Бразилії, Аргентині, Перу, Чилі, Колумбії, Венесуелі,
Гайані, на Кубі.
Авіабудування розвивається
в США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Чилі. Випускають літаки різного призначення
та гелікоптери. Авіабудування Бразилії досягло певних результатів: компанія
«Ембраєр» входить до п’ятірки світових виробників регіональних лайнерів.
Помітно зросла роль електротехніки
та електроніки. Підприємства представлено складальними заводами, збудованими
американськими та японськими компаніями в Мексиці, Бразилії, Аргентині. Бразилія посідає
3-тє місце у світі за забезпеченням власних потреб в обчислювальній техніці, є світовим
лідером з продажу комп’ютерних програм для автоматизації банківської сфери. Потужний військово-промисловий
комплекс склався в США, Бразилії, Аргентині, Чилі.
Найдинамічніше розвивається хімічна
промисловість. Основну частину продукції її становлять товари побутової
хімії (мийні засоби, предмети санітарії, гігієни тощо), а також мінеральні
добрива, пластмаси, хімічні волокна, фармацевтика, лакофарбові матеріали. Найвищого
рівня розвитку хімічні виробництва набули в США, Канаді, Бразилії, Мексиці,
Аргентині, середнього – в Чилі, Перу, Венесуелі, Колумбії, на Кубі.
Важливим залишається значення старого
традиційного виробництва Америки – текстильної промисловості. На власній сировині
працюють бавовняна (Бразилія, Мексика) та вовняна (Аргентина, Уругвай) промисловість.
До найстаріших промислових виробництв належить харчова промисловість.
Для країн Америки експортне значення мають виробництво борошна, м’яса, сигар,
молочних та рибних консервів, консервованих ананасів, фруктових соків, конфітюрів
з тропічних фруктів, томатної пасти, цукру з тростини, екзотичних напоїв (рому,
текіли) тощо. Бразилія забезпечує 80 % світового експорту апельсинового
соку та концентрату.
Уздовж кордону Мексики і США виник ряд «подвійних міст», для яких характерний особливий тип промислових підприємств, що використовують американський капітал і дешеву мексиканську робочу силу. Вони виробляють вузли для автомобілів, побутову електротехніку та електроніку, меблі та ін. Вся продукція надходить на ринок США.
Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Америки
Особливості їх участі в міжнародному поділі праці. За особливостями ЕГП, природними, історичними, етнічними та соціально-економічними відмінностями в межах Американського регіону виокремлюють чотири субрегіони, що мають певні особливості участі в міжнародному поділі праці.
Північна Америка – найбільший за площею та часткою ВВП серед субрегіонів Америки. До його складу входять дві високорозвинуті країни «Великої сімки». Це найпотужніший в економічному аспекті регіон світу, що посідає чільне місце за наданням різноманітних послуг, виробництвом продукції обробної та добувної промисловості, а також високоінтенсивним сільським господарством.
У Центральній Америці окрім Мексики переважають країни з аграрно-сировинною спеціалізацією. Там збирають великі врожаї тропічних фруктів, какао-бобів, кави, цукрової тростини. Промисловість розвинуто слабо. Її основу становлять фабрики, що виробляють одяг, взуття та інші товари повсякденного споживання. Ремісничі гончарні вироби, вовняні килими, вироби зі шкіри та капелюхи користуються попитом у туристів.
Мексика – нова індустріальна країна. Вона дає понад 80 % ВВП Центральної Америки.
Карибський басейн (Кариби) – найменший за часткою площі, населення та ВВП регіон Америки. Нині його міжнародною спеціалізацією є сфера послуг: транспортні, фінансові та туристичні. Прагнучи не забруднювати свою територію, США створили на деяких з островів нафтопереробні заводи.
Південна Америка поступається в регіоні за часткою площі, населення і ВВП лише Північній Америці. Міжнародною спеціалізацією більшості країн є добувна промисловість, кольорова та чорна металургія, виробництво та первинна обробка сільгосппродукції. Основними експортними товарами є залізні та мідні руди, цукор, кава, какао-боби, тропічні фрукти, деревина.
ПРОЙДІТЬ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ НИЖЧЕ
https://forms.gle/efgsyg4AAVX8WHcX8
Немає коментарів:
Дописати коментар