Корисні копалини України
Рубрика "Потренуйся!"
Рубрика "Потренуйся!"
Мінерально-сировинна база України – одна з найбагатших у світі за номенклатурою корисних копалин (120 видів) – представлена паливними (вугілля, нафта, газ, горючі сланці, торф), металевими (залізо, марганець, нікель, титан, уран, хром, золото) та неметалевими (кам'яна сіль, каолін, вогнетривкі глини, цементна сировина, флюсові вапняки тощо) корисними копалинами. Такого обсягу достатньо для розвитку в країні галузей промисловості, зорієнтованих на використання власної сировини.
Нині в Україні розвідано 94 види корисних копалин і розробляється 8000 родовищ. Особливе значення для економіки мають поклади марганцевої (75% запасів СНД), залізної (31%), титанової (40%) руд, кам'яного вугілля (25%), самородної сірки (80%), каоліну (60%), графіту (50%) та вогнетривких глин (35%). Основним вугільним басейном країни є Донецький (Донбас), запаси якого оцінюються в 109 млрд тонн.
Незважаючи на розташування на території України двох нафтогазоносних провінцій і двох областей, видобуток нафти та газу не покриває потреб країни. Ці енергоносії імпортуються з Росії та Туркменістану. Проте, Причорноморсько-Кримська провінція є перспективною щодо відкриття нових родовищ нафти й газу, а інші потребують нових технологій видобутку.
Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцеворудний басейни є одними з найбільших у світі.
Серед рудних покладів кольорових металів є унікальні родовища титанових руд у Житомирській і Дніпропетровській областях та розвідані нещодавно родовища золота в Закарпатті. За запасами ртутної руди (Микитівське родовище в Донбасі) наша країна – один із лідерів у світі.
Одне з провідних місць у світі Україна посідає і за запасами нерудних корисних копалин:
- родовища самородної сірки й озокериту (Передкарпаття) – найбільші у світі;
- за запасами гранітів і лабрадоритів (Житомирщина) Україна поза конкуренцією в Європі.
Є в нашій державі й родовища дорогоцінного та напівдорогоцінного каменю (берилу, аметисту, бурштину, яшми, гірського кришталю) в Криворіжжі, Приазов'ї, Криму і Закарпатті.
Усі види мінеральної сировини складають потужну базу гірничо-видобувної промисловості.
Продукти видобутку забезпечують функціонування таких галузей господарства, як енергетика, чорна та кольорова металургія, промисловість хімічна, скляна, фарфоро-фаянсова індустрія та промисловість будівельних матеріалів. Мінеральні води та грязі використовуються як у сфері матеріального виробництва (промисловий розлив мінеральних вод), так і безпосередньо у сфері охорони здоров'я.
Наявні ресурси деяких видів корисних копалин значно перевищують власні потреби економіки України.
Багатства її надр зумовлені поширенням різних тектонічних структур, які протягом тривалого (у кілька мільярдів років) геологічного часу заповнювалися гірськими породами різного походження і віку. З унікальною за формуванням структурою – Українським щитом – зв’язана більшість родовищ рудних і нерудних корисних копалин магматичного й метаморфічного походження (залізні, нікелеві та уранові руди, граніти, базальти, лабрадорити, гнейси, графіт). У платформному чохлі зосереджені осадові породи, що утворилися в результаті відкладання зруйнованих кристалічних порід щита (марганцеві й титанові руди, каоліни), а також внаслідок нагромадження уламкових та органічних відкладів на дні колишніх морів (вапняки, крейда, пісковики, глини). До тектонічних западин і прогинів приурочені здебільшого родовища паливних і нерудних корисних копалин (вугілля, нафта, природний газ, солі, сірка, будівельні матеріали), а складчасті споруди та їх передгірні окраїни мають у своїх надрах різноманітні за походженням мінеральні ресурси.
Паливні корисні копалини
Кам’яне і буре вугілля. За розвіданими запасами кам’яного вугілля (понад 54 млрд т) Україна посідає 2-е місце в Європі та 7-е у світі. Основні його запаси сконцентровані у Донецькому басейні (Донбасі), що розташований на сході країни. Там є різні види кам'яного вугілля: енергетичне, антрацит (який має найбільшу теплотворну здатність), коксівне (що служить паливом для металургійної промисловості). Вугілля в басейні залягає сотнями пластів. Однак внаслідок тривалої експлуатації (з кінця XVIII ст.) найбільш потужні і доступні вугільні пласти вже вироблені. Нині пласти залягають на великій глибині (до 1 200 м), мають малу потужність (0,5 – 2 м), великий кут похилу і велику газоносність. Тому видобуток вугілля в багатьох частинах Донбасу (здебільшого Донецька і Луганська області) стає невигідним і небезпечним. Певні перспективи розвитку вуглевидобутку має Західний Донбас (Дніпропетровська область).
Порівняно невеликі запаси кам’яного вугілля зосереджені у Львівсько-Волинському басейні, який розташований на заході України на межі Львівської і Волинської областей. Вуглевидобуток там почали в середині XX ст. Вугілля залягає на глибині 300 – 700 м в нечисленних і малопотужних пластах, має підвищену зольність і вологість. Воно використовується здебільшого у західному регіоні країни як енергетичне і побутове паливо.
Поклади бурого вугілля зосереджені в основному в Дніпровському басейні, родовища якого розкидані в Житомирській, Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Найбільшим є Олександрійське родовище. Вугілля там залягає близько до поверхні, а тому видобувається відкритим способом. Його як паливо використовують ТЕС і місцеве населення. Невеликі родовища бурого вугілля є в Придністров'ї, Передкарпатті і Закарпатті, однак розробка їх припинена.
 |
Нафта і природний газ. В Україні існує понад 300 родовищ нафти і природного газу, які зосереджені у чотирьох нафтогазоносних регіонах на заході, сході та півдні країни. Однак їх сумарні запаси відносно невеликі.
Основні ресурси нафти й газу зосереджені в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному регіоні, активна розробка якого розпочалася з середини ХХ ст. Родовища нафти і попутного газу виявлені в Чернігівській, Сумській, і Полтавській областях, а природного газу – в Харківській області. Найбільшими нафтовими і нафтогазовими родовищами є Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтавська область), газовими – Західнохрестищенське (Полтавська область), Шебелинське, Єфремівське (Харківська область).
Карпатський нафтогазоносний регіон належить до найдавніших за освоєнням у Європі: видобуток нафти у Передкарпатті (Бориславське родовище) ведеться ще з початку ХІХ ст., а природного газу (Дашавське родовище) – з 1924 р. Тривала експлуатація родовищ виснажила їх запаси, на багатьох з них видобуток нафти і газу припинено. Найбільшими діючими є родовища в Івано-Франківській області: нафтове – Долинське, нафтогазове – Битків-Бабчинське, газове – Богородчанське.
У Причорноморсько-Кримському регіоні досліджено промислові родовища газу – Джанкойське, Глібівське (Крим), нафти – на Керченському півострові і півдні Одеської області. Високо оцінюються геологами поклади нафти й газу на шельфі Чорного й Азовського морів. Нафтогазоносні пласти залягають там на глибині 5 км при глибині моря 500 м. Нині відкрито більш як 10 родовищ, найбільшими з яких є Голіцинське, Штормове, Казантинське.
Подальша перспектива розвитку нафтогазоносних регіонів України пов'язана із дослідженням більш глибоких пластів та пошуками родовищ на нових площах – у Закарпатті, на сході країни, у Волино-Подільському нафтогазоносному регіоні (нещодавно в експлуатацію там уведено Локачинське газове родовище). Великі надії покладаються на геологорозвідувальні роботи в межах Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного регіону, особливо на шельфі і материковому схилі Чорного й Азовського морів.
Озокерит – горюча корисна копалина, близька „родичка” нафти. За воскоподібний стан його ще називають гірським воском. Озокерит використовують для виробництва лаків, у парфумерії та медицині. Родовища озокериту в Прикарпатті, які належать до найбільших у світі, розробляються ще з ХІХ ст. Озокерит тривалий час видобувався на великому Бориславському родовищі (Львівська область).
Горючі сланці та торф. Горючі сланці розвідані у Придніпров'ї – Бовтиське родовище (Кіровоградська область), Карпатах і на Поділлі. Їх можна використовувати як паливо для ТЕС, сировину для виробництва пластмас, цегли і цементу, як стимулятор росту сільськогосподарських рослин. Однак промислова розробка горючих сланців в Україні поки що не проводиться.
Поклади торфу є здебільшого у північних областях України, в річкових долинах на Поліссі і в лісостепу. Загалом налічують понад 2 500 переважно невеликих родовищ. Торф використовується в сільському господарстві і лише незначна його частина – як паливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар