11 географія №3 "Ланцюги доданої вартості"

Тема. Глобальні ланцюги доданої вартості.  Міжнародний ринок товарів: сутність, інфраструктура, ціноутворення. Виробництво сільськогосподарської продукції у світі: природні, соціальні, економічні чинники,  особливості просторової організації.

Видобування й споживання паливних мінеральних ресурсів, глобальні ринки вугілля, нафти й природного газу.  Глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві чорних металів, алюмінію, міді; чинники та форми спеціалізації країн.

Сучасна географія виробництва транспортних засобів, електроніки, фармацевтичної продукції,  чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості. 

Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації.   

Характерною рисою сучасного бізнесу є висока швидкість змін в зовнішньому середовищі. Наразі ні в одній галузі компанії не можуть сподіватися на довгострокову стабільність. Для того щоб ефективно функціонувати в таких умовах компанії змінюють організаційну структуру таким чином, щоб вона була гнучкою та формалізують бізнес-процеси, особливо ті, які пов’язані з ланцюгом доданої вартості.

На сьогоднішній день глобальні ланцюги доданої вартості стали ключовими елементами в світовій економіці, які наглядно демонструють тенденції глобалізації

 Робимо опорний конспект

Глобальний ланцюг створення вартості – це послідовність взаємопов’язаних видів діяльності зі створення доданої вартості, розташованих як мінімум на двох континентах або в межах двох торгових блоків, що забезпечують виробництво товару чи послуги, починаючи з ідеї щодо їх створення та закінчуючи доставкою до кінцевого споживача.

ГЛСВ є складним утворенням, основу якого складає значна кількість компаній, кожна з яких від­повідає за окремий вид економічної діяльності. Концепція ГЛСВ, що базується на понятті доданої вартості, дозволяє досліджувати галузі світової економіки, вивчаючи їх структуру та динаміку уча­сті в них різних акторів, залучених до виробничого процесу. На сьогоднішній день даний підхід є корисним інструментом ана­лізу тенденцій світової економіки, що дозволяє прослідкувати усі зв’язки між різними ланками географічно фрагментованого міжнародного виробництва, визначити роль кожного учасника та спрогнозувати наслідки для тієї чи іншої країни.

Самостійна робота

Учні аналізують просторову організацію, та чинники міжнародної спеціалізації окремих галузей вторинного сектора.

І - виробництво чорних металів, алюмінію, міді

ІІ – машинобудування,

ІІІ - хімічна промисловість

ІV – легка промисловість

Оформлюємо у вигляді таблиці

Галузь	Просторова організація	Чинники розміщення	Доповнення (особливості)
виробництво чорних металів, алюмінію, міді
машинобудування
хімічна промисловість
легка промисловість

ТЕОРІЯ. ЧИТАТИ ОБОВ'ЯЗКОВО!!! ПИСАТИ НЕ ТРЕБА. ПИТАННЯ МОЖУТЬ БУТИ В ЗНО

ГЛОБАЛЬНІ ЛАНЦЮГИ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ У ВИРОБНИЦТВІ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ, АЛЮМІНІЮ, МІДІ. ЧИННИКИ ТА ФОРМИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ КРАЇН. У глобальних ланцюгах доданої вартості) можуть бути задіяні компанії (підприємства) кількох країн, розміщених на різних континентах. Тому країни мають різну міжнародну спеціалізацію. Кінцеві споживачі товарів чи виробів ще більше розпорошені по світу.

Основні центри фінансування та контролю глобального ланцюга доданої вартості

Виробництво продукції кольорових металів (зокрема алюмінію, міді) має кілька виразних стадій. (Пригадайте їх з курсу географії 9 класу.)

Наведемо приклад глобального ланцюга доданої вартості за участі України: Гвінея видобуває лише боксити, Україна переробляє їх на оксид алюмінію, Росія виробляє з нього товарний алюміній, який переважно збувають машинобудівним компаніям США. Весь ланцюг від видобування до збуту кінцевої продукції є глобальним, і відповідні підприємства входять до складу єдиної ТНК «Русал», яка контролює 40 % світового ринку первинного алюмінію. Подібна ситуація і з виробничим ланцюгом у мідній промисловості, де одна група країн спеціалізується на видобуванні сировини з вмістом міді (наприклад, Чилі), друга — на її первинній переробці (наприклад, ДР Конго), а третя — на рафінуванні металевої міді (наприклад, Німеччина). Значною мірою це зумовлено наявними можливостями залучення місцевих ресурсів і спеціально підготовлених трудових кадрів, а також державною політикою із залучення ТНК до створення необхідних виробничих потужностей (наприклад, «Ріо-Тінто»).

Особливістю ринку чорних металів є тісний зв'язок між розміщенням виробничих потужностей з виплавки первинного чавуну та сталі й прокатом масових видів сталевої продукції. Головні потужності контролює ТНК «МітталСтілл», яка створила глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, на її металургійний завод у м. Дюнкерк (Франція) залізну руду завозять з Бразилії, кам'яне вугілля — з Польщі та Південної Африки, а готовий прокат постачають на машинобудівні підприємства Франції та інших країн-членів ЄС.

Процес переробки руд чорних і кольорових металів та випуску кінцевої продукції прокату не має обмежень щодо розміщення виробничих потужностей, тому у світі існують як великі металургійні комплекси, так і малі заводи, сировиною для яких переважно є брухт відповідних металів. Великі підприємства переважно орієнтовані на експорт, а малі — на забезпечення внутрішніх потреб. Більшість міжнародних поставок становлять великі партії масових виробів із чорних металів та сталі, що відбуваються в рамках виробничої кооперації з машинобудівними заводами на довготривалій основі.

Лише найбільші світові виробники чавуну і сталі (мал) мають власні глобальні ланцюги від сировини до випуску готового прокату. Тому головними чинниками розміщення підприємств чорної металургії є поєднання ціни залізорудної сировини із ціною на сталь у країнах збуту готової кінцевої продукції. Це дає змогу визначити довготривалу прибутковість відповідного виробництва.

Мал. Країни-лідери в експорті чорних металів у світі (млн т, 2018 р.)

Зосередження більшої частини сучасних підприємств металургії в Китаї привело до змін у міжнародній спеціалізації інших країн світу. Малі розвинені країни спеціалізуються на експорті та виробництві окремих видів прокату. Наприклад, Бельгія має міжнародну спеціалізацію на виробництві плоского прокату з легованої сталі. Так само країни, що розвиваються, які володіють власними великими покладами залізної і марганцевої руди та кам'яного вугілля, успішно розвивають власну чорну металургію, орієнтовану на експорт. Наприклад, у Бразилії більшість нових сталеливарних заводів постачають за кордон товарні сляби за значно меншою ціною, ніж на світовому ринку. (Поясність чому.)

Більшість продукції на світовий ринок постачають великі спеціалізовані ТНК, такі як «Юнайтед Стіл» (США). Ці компанії-лідери встановлюють світові ціни на відповідні види продукції. На вільному ринку продукції металургії ціни встановлюють на Лондонській біржі металів. Їх визначають на умовах поставки відповідних стандартних партій металів чи металевої сировини до морського торговельного порту Роттердам (Нідерланди). Переважно первинний алюміній і мідь використовують у машинобудуванні. Особливе місце займає виробництво транспортних засобів, наприклад, літаків. (Поясніть чому.)

СУЧАСНА ГЕОГРАФІЯ ВИРОБНИЦТВА ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЕЛЕКТРОНІКИ, ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. ЧИННИКИ УЧАСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК У ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГАХ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ. Масштаби виробництва транспортних засобів дуже різняться, тому кількість країн світу, залучених у процес, залежить від їх підвидів. Наприклад, якщо власне літакобудування розвинене лише у 12 країнах світу, в т.ч. в Україні, то зібрання легкових автомобілів присутнє на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Це зумовлено складністю виготовлення кінцевого виробу й політикою відповідних ТНК, які створили глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, компанія «Фольксваген» має підприємства зі складання автомобілів не лише в Німеччині, а й Бразилії, США, Індії тощо. Для їхнього належного функціонування необхідна чітка взаємодія в межах виробничої кооперації та спеціалізації великої кількості підприємств-сумісників, які випускають різні компоненти й складові відповідних транспортних засобів (наприклад, двигуни). Тому значна частина продукції електронної промисловості орієнтована на постачання напівфабрикатів і компонентів до інших підвидів транспортного машинобудування (наприклад, перемикачі щіток з підприємства «Костал» у м. Переяслав-Хмельницький постачають на автомобілескладальний завод у м. Жилина у Словаччині). Велика кількість постачальників різних компонентів і напівфабрикатів зумовила створення ТНК зі складною організаційно-управлінською структурою та системи їхніх виробничо-збутових зв'язків з підприємствами-субпідрядниками. При цьому велике значення має виробництво унікальних наукоємних видів продукції (наприклад, виробів на основі мікроелектроніки).

Фармацевтична промисловість є одним з видів промислового виробництва, що визначають науково-технічний прогрес усього людства. Більшість відповідних компаній зосереджена в розвинених країнах світу. Проте у 2000-і роки сформувалась тенденція до перенесення виробництва наймасовіших видів ліків і медичних препаратів до країн, що розвиваються, наприклад, до Есватіні (колишній Свазіленд). Таким чином залучають місцеві сировинні ресурси й спеціально підготовлені трудові кадри, що є дешевшими, ніж їхні аналоги в розвинених країнах світу.

Окреме місце посідає виробництво генеретиків — ліків, що виробляють на основі технологій, термін патентного захисту яких минув, а назва відрізняється від первинно запатентованої. Вони є значно дешевшими за оригінальні аналоги й тому їхнє виробництво невпинно зростає у країнах, що розвиваються. Значну їхню частину експортують до розвинених країн світу. Більшість фармацевтичної продукції світу виробляють місцеві компанії, але прогрес у цьому виді промислового виробництва визначають великі ТНК (зокрема, «АстраЗенека»). Вони створили глобальні ланцюги виробництва. Більшість їхніх науково-дослідницьких структур розміщено у високорозвинених країнах (наприклад, у Швеції).

Відкриваємо Україну

Найбільше ліків Україна експортує до Узбекистану.

У 2000-і роки власне виробництво фармацевтичної продукції та її значні поставки на ринки інших країн почали здійснювати великі компанії Індії й Китаю (наприклад, «Синофарм Груп»). Окреме місце на світовому ринку лікарських препаратів займають компанії країн з перехідним типом економічного розвитку. Вони орієнтовані переважно на збут у межах країн свого типу. (Поясніть чому.)

• Пригадайте визначення і схарактеризуйте поняття сучасного міжнародного поділу праці.

ВИРОБНИЦТВО ТЕКСТИЛЮ, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ: СУЧАСНА ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ, ЧИННИКИ МІЖНАРОДНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ. Легка промисловість має два сегменти виробництва текстилю, одягу, взуття: для масового споживання та орієнтоване на елітарного споживача. Ці сегменти відмінні за просторовою організацією й чинниками міжнародної спеціалізації. Більшість підприємств із масового виробництва цієї продукції перенесено до країн, що розвиваються. Лідером за вартістю її експорту є Китай.

Вирізняють два типи взаємодії між виробниками й великими компаніями-покупцями виготовленої продукції. Перший — пошиття з місцевих видів сировини, другий — із сировини, що надає компанія-замовник (давальницьке виробництво). Другий тип більш поширений у країнах з перехідною економікою. Це зумовлено стандартами якості виробництва товарної продукції.

При виробництві одягу і взуття за лекалами й моделями відомих товарних марок для збуту на ринки країн, що розвиваються, замінюють найдорожчі компоненти на місцеві дешеві аналоги. Собівартість виробів легкої промисловості залежить від вартості робочої сили. Так, масове виробництво за умов збереження низьких цін на готову продукцію можливе лише у країнах, що розвиваються.

Виробництво елітарних моделей та малосерійних виробів зосереджено в розвинених країнах світу, де є кваліфіковані спеціалісти та високоякісний текстиль чи тканини. Наприклад, в Італії збереглось виробництво всіх видів продукції легкої промисловості, орієнтоване на збут під відомими товарними брендами елітних будинків моди. Окремі будинки моди (наприклад, «Гуччі») мають підрозділи збуту в усіх провідних світових містах, але виробництво зосереджено на малих підприємствах Італії.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• Виробництво продукції кольорових металів має кілька виразних стадій, які здійснюються переважно в різних країнах світу.
• На ринку чорних металів є тісний зв'язок між розміщенням виробничих потужностей з виплавки первинного чавуну і сталі та прокатом масових видів сталевої продукції.
• Власне літакобудування розвинене лише у 12 країнах світу.
• Більшість продукції електронної промисловості орієнтована на постачання напівфабрикатів і компонентів до інших підвидів транспортного машинобудування.
• Більшість фармацевтичних компаній розташовані в розвинених країнах світу.
• Легка промисловість світу має два відмінні за просторовою організацією й чинниками міжнародної спеціалізації сегменти виробництва текстилю, одягу, взуття: масового та елітарного.

ПРАКТИЧНА РОБОТА .

 ТЕМА: Позначення на контурній карті (знаками руху) глобальних ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини – виробництво глинозему – виробництво первинного алюмінію – споживання алюмінію».

Мета:Вивчити практичним шляхом глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві алюмінію, міді; сучасну географію виробництва алюмінію,  чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості.

Хід роботи.

1. На контурній карті України позначте місця видобування бокситів.

чорними маркерами +назва родовища

2. На контурній карті позначте виробництво глинозему.

синіми маркерами + назва заводу

3. Позначте стрілками переміщення сировини (бокситів) до місць виробництва глинозему.

чорною лінією + напис - сировина до заводу

4. Позначте місця виробництва первинного алюмінію

сірими маркерами + назва заводу

5. Покажіть стрілками іншого кольору переміщення глинозему до місця  виробництва первинного алюмінію.

сірою лінією + напис - глінозем до заводу

6. Позначте місця виробництва машинобудування (транспортне) Автомобільне, авіа та суднобудування

червоними маркерами + назва заводу

7. Стрілками червоного  кольору позначте рух доданої вартості від виробництва алюмінію до споживання алюмінію (маш-буд).

червоні лінії + напис - алюміній до споживача

Теоретичний матеріал до роботи

Галузь кольорової металургії, підприємства якої виробляють металевий алюміній у вигляді напівфабрикатів. Сировиною для алюмінієвої промисловості є алюмінієві руди — боксити, алуніти, нефеліни. З алюмінієвих руд, переважно бокситів, одержують глиноземи (гідроокис Алюмінію), а потім шляхом електролізу — металевий алюміній.

Поряд з основною продукцією (виливанки для переливання, зливки для гарячої обробки, катанки для переробки на дріт, а також алюмінієві порошки) підприємства алюмінієвої промисловості випускають кристалічний кремній, алюмінієво-силіцієві сплави (силуніти), содові продукти, мінеральні добрива, цемент, п'ятиокис Ванадію, металевий галій.

Продукцію алюмінієвої промисловості використовують переважно в авіаційній та автомобільній промисловості, електротехніці та інших галузях машинобудування, в харчовій промисловості, будівництві, для виробництва побутових предметів.

Розміщуються підприємства з виробництва глинозему біля родовищ алюмінієвих руд (на 1 т глинозему витрачається 2.5-3,5 т бокситів), а виробництво металевого алюмінію — біля джерел дешевої електроенергії (на 1 т алюмінію витрачають 16 тис. кВтгод електроенергії і лише 2 т глинозему).

В Україні алюмінієву промисловість представляють Дніпровський алюмінієвий завод (Запоріжжя), який працює на довізній

сировині, й новий великий Миколаївський глиноземний завод, який працює на бокситах Гвінеї, та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська область).

Найбільші світові родовища бокситів, у складі яких 40—45% алюмінію, розташовані в Австралії (півострів Арнемленд), Гвінеї, Ямайці, Бразилії, Росії.

Виробництво автотранспортних засобів. Працемістке виробництво автомобілів орієнтується в Україні на наявність достатньої кількості трудових ресурсів, а також розгалужену транспортну мережу, яка дає змогу ефективно використовувати кооперування у виробництві. Крім того, достатнє виробництво металу, пластмас, виробництво шин, автомобільного скла, потужна науково-дослідницька база та великий внутрішній ринок збуту продукції є сприятливими передумовами для розвитку автомобілебудування в нашій країні, які поки що використовуються мало.

     Автомобілебудування виникало в Україні у середині 50-х рр. ХХ ст. Тоді, колись найбільший у Європі, Львівський автобусний завод (ЛАЗ) почав серійний випуск автобусів для внутрішньоміських маршрутів. Потім на Запорізькому автомобільному заводі (ЗАЗ) почалося складання малолітражних легкових автомобілів марки «Запорожець», а на Луцькому автомобільному заводі (ЛуАЗ) – вантажно-пасажирських автомобілів. Згодом виник Кременчуцький автомобільний завод (КрАЗ), який прославився виробництвом вантажних автомобілів.

   За останні роки через економічну кризу та нездатність протистояти засиллю іноземної продукції автомобілебудування України суттєво змінилося як за характером своєї діяльності, так і за розміщенням. Запорізький та Кременчуцький заводи нині припинили випуск власних марок автомобілів і перейшли на великовузлове складання легкових автомобілів та позашляховиків компаній Німеччини, Республіки Кореї, США, Росії

 На внутрішньому ринку автобусів нині панує корпорація «Богдан» – одна з найбільш динамічних за розвитком компаній в Україні  в місті Черкаси. У 2005 р. корпорація «Богдан» придбала у власність потужності автозаводу в Луцьку. Нині там виробляють автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, електробуси, а також здійснюють великовузлове складання легкових автомобілів Республіки Кореї.

Нині в Україні значно менше за обсягами виробництво автобусів також ведеться у Черкасах, Борисполі, Чернігові, Рівному та інших містах. В останні роки в Україні відновлюється вітчизняне виробництво рухомого складу для міського електротранспорту: тролейбусів і трамваїв (Київ, Дніпро).

     Значним виробником сучасного пасажирського електротранспорту для міст – трамваїв, тролейбусів та електробусів – стала корпорація «Електрон» (Львів). 

В Україні також налагоджене виробництво мотоциклів марки «Дніпро», причепів та автофургонів для перевезення пошти та харчових продуктів на Київському мотоциклетному заводі (КМЗ). У Харкові та Чернігові виробляють спортивні та дитячі велосипеди, дитячі та інвалідні візки.

Будування суден і човнів. Не найкращі часи переживає українське суднобудування. Як морська держава Україна тривалий час славилася випуском морських та річкових суден різного призначення. Розміщення цих виробництв зорієнтоване на морські та річкові узбережжя.

  Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де існує три суднобудівні заводи, найбільший з яких – «Океан». Його вироби – океанські і морські судна-танкери, суховантажні, військові судна, китобійні бази, морозильні риболовні траулери, лісовози, сейсморозвідувальні та пасажирські судна – ходять під прапорами багатьох країн світу. Налагоджуються кооперативні зв’язки українських виробників з європейськими. Але водночас заводи зазнають величезних труднощів з отриманням кредитів для модернізації виробництва, існує брак оборотних коштів, виробничі потужності мало завантажені.

  Іншими центрами морського суднобудування є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах є потужності для випуску океанських і морських суден різних типів, доків для морських портів і портових кранів; та Київ, де на заводі «Шхуна» є можливості для складання морських траулерів для вилову риби. Суднобудівні заводи України виконують замовлення переважно норвезьких та голландських компаній.

  Виробництво повітряних літальних апаратів. Україна належить до небагатьох країн світу, що володіють повним циклом створення авіаційної техніки, і займає провідне місце на світовому ринку в секторі транспортної та регіональної пасажирської авіації. За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинутих держав світу. Стратегічно важливе для України виробництво розвивається на основі потужної науково-дослідної бази та висококваліфікованих кадрів. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові й промислові центри України. Київське державне підприємство «Антонов» випускає одні з найкращих у своєму класі літаки, які мають загальносвітове визнання і є конкурентоспроможними на ринках Європи і світу, а також космічні літальні апарати. Саме на цьому підприємстві було створено найбільші в світі вантажні літаки: серійний літак «Руслан» (АН-124), який підіймає 150 т та одиничний екземпляр літака «Мрія» (АН-225), вантажомісткістю 250 т! У 2016 р. було заявлено про те, що розглядається можливість запуску серійного виробництва найбільшого в світі літака.

 Україна є значним виробником космічної техніки. Великим центром ракетобудування є Дніпро. Двигуни для літаків в Україні складають на одному з провідних у світі підприємств цього профілю – «Мотор Січ» у Запоріжжі. Там налагоджено розробку, виробництво, ремонт та сервісне обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків та вертольотів.

 ВІДЕО ІНСТРУКЦІЯ ПО ВИКОНАННЮ РОБОТИ