7 біологія № 8 "Поведінка тварин"

ТЕМА: «Поведінка тварин, методи її вивчення»

Поведінка тварин у природі.

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.

Засновники етології (лауреати Нобелівської премії): нідерландський вчений Ніколас Тінберген (1903-1994); австрійські вчені Карл фон Фріш (1886-1982) та Конрад Лоренц (1903-1989).

Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші – ні, та інше.

Тварини переміщаються у різні способи – вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.

Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.

У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.

Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.

2. Методи вивчення поведінки тварин у природі

·                   Спостереження

·                   Мічення

·                   Метод порівняння

·                   Експеримент.

1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.

Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.

Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.

2. Метод мічення

Які види міток використовують під час спостереження за поведінкою тварин? Наведіть приклади (див. мал. 1).

Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).

Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.

Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.

Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець. 

Молюсків мітять написами на мушлі.

Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.

Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.

Мал. 1. Приклади міток тварин: 1 – мітка на крилі метелика монарха; 2 – гусак із шийною міткою і супутниковим передавачем; 3 – кільцювання пташеняти кулика; 4 – мічений лосось; 5 – шкіряста черепаха із супутниковим передавачем; 6 – рись із вушною міткою і радіонашийником.

Для оцінки сприйняття тваринами навколишнього світу надягають тваринам нашийники з відеокамерами (мал. 2).

Мал. 2. Хижий птах із відеокамерою.

У чому полягає експериментальний метод в етології?

3. Експеримент в етології – це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.

Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках – тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію – натиснути на важіль або педаль).

Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.

Як ви вважаєте, чому перед проведенням експерименту бажано провести спостереження за твариною?

Експеримент – це підтвердження деякого спостереження.

Діти, а чи знаєте Ви, що комахи, птахи, тварини – природні синоптики?

Природні умови та їх зміни впливають на поведінку тварин: вони відчувають різні атмосферні явища (зміни атмосферного тиску, вологості повітря, температури, яскравості сонячного світла тощо) ще до того, коли людина їх помітить. Ось деякі «передбачення», які даються тваринами.

·                     Кінь хропе – на негоду, фиркає – на тепло, трусить головою й задирає її догори – на дощ, лягає на землю влітку – буде негода, взимку – сніг.

·                     У який бік спиною лягають тварини, звідки і вітер буде.

·                     Якщо худоба до купи збирається, піде дощ.

·                     Свиня чухається – на тепло, вищить – на негоду.

·                     Собака качається по землі – на дощ або сніг, лежить клубком – на холод, простягненим – на тепло.

·                     Кішка лежить клубком – на мороз, качається – на гарну погоду, міцно спить – на тепло, шкребе пазурами стіну – на негоду.

·                     Бабак свистить – на переміну погоди.

·                     Кроти вилазять з-під землі – чекай дощу.

Зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою.

Якщо синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю, слід чекати холодної осені.

Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду. Взагалі, птахи змінюють свій спів перед зміною погоди. Зяблик, наприклад, дзвінко співає ясного дня, а перед негодою – квилить; іволга коли ясно й тепло – виспівує, немов на флейті грає.

Перед сніговицею галки та ворони голосно крячуть.

У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму. Риба голець, коли ясно, лежить на дні, з наближенням негоди починає метушитися в акваріумі. Медуза та деякі морські водорості перед штормом спускаються на дно, краби зариваються у пісок. За кілька днів до землетрусу змії та ящірки вилазять з нір.

Особливо чутливі до поганих змін комахи. Природно, що комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря тощо. Здатність мурашок, бджіл, жуків точно «передбачити» погодні зміни рятує їх від загибелі.

Наприклад, підмічено, що коли жуки-гнойовики літають низько – на гарну погоду. Вони помиляються рідше, ніж барометри.

Про рівень вологості повітря можна судити, наприклад, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця, а також волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки полюють на комах, літають над самісінькою землею.

Павук (боїться сирості та спеки) полює вранці чи в спеку – буде гроза: «хижак» заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, воно повільно сідає на дерева, на рослинність. Це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, то, мабуть, на грозу і вітер.

Є ще й такі народні прикмети:

·                     Мурашки ховаються до мурашника – на грозу.

·                     Бджоли сидять вдома – на дощ; рано вилітають – на ясний день.

·                     Мошва чи комарі «товчуться» – на ясну погоду.

·                     Жуки дзижчать – на негоду.

·                     Коники в полі голосно стрекочуть – на посуху.

·                     Цвіркун кричить – на погоду, мовчить – на дощ.

Поведінка птахів лягла в основу багатьох народних прикмет:

·                     Голуби воркочуть – буде тепло.

·                     Горобці дружно зимою цвірінькають – на відлигу.

·                     Перепілки кричать – перед дощем.

·                     Соловей заспівав – вода на спад пішла.

·                     Журавлі літають високо – на негоду.

·                     Птахи примовкли – очікуй грому.

·                     Кури бродять під дощем – він буде довго йти.

·                     Кури «збираються», стоять і чистять пір’я – на дощ.

·                     Півні розспівалися – на дощ. Кури кудкудакають – на негоду.

·                     Гусак лапу піднімає – на холоднечу.

·                     Гуси і качки під крило дзьоби ховають – на холод.

·                     Качка лопотить крилами й чиститься – на дощ.

·                     Індик кричить у холоднечу – подме теплий вітер.

·                     Чайка з півдня прилетіла – через три дні чекай тепла.

·                     Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.

·                     Ранній приліт журавлів – рання весна.

·                     Журавлі восени летять високо, осінь буде довгою.

·                     Птахи довго не співають – буде похолодання.

Відчувають наближення негоди й жаби:

Якщо вони скачуть берегом і квакають – буде дощ.

Жаби журчать – буде дощ, голосно кричать – слід чекати гарної погоди, мовчать – перед холодною погодою.

Самець деревної жаби (квакші) при наближенні негоди видає характерний крик, роздуваючи свої кулясто подібні повітряні мішки, самка спускається у воду.

Погоду можна передбачити і за такими встановленими прикметами:

·                     Навесні довго не линяють зайці – чекай продовження холодної погоди.

·                     Рано восени почнуть линяти кури – зима буде теплою; птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерева – літо буде холодне.

·                     Вхід до кротячої нори з півночі – чекай теплої зими, з півдня – холодної, зі сходу – сухої, з заходу – вологої.

·                     Чим більші під осінь мурашники – тим суворіша зима.

·                     Білка робить великий запас горіхів – чекай холодної зими.

·                     У посушливий період риба у водоймах перестає клювати – перед дощем.

·                     Якщо раки на берег виходять – на негоду.

Закріплення вивченого матеріалу

Дайте відповіді на запитання:

1. Що вивчає наука етологія?

Етологія (від грец. етос – норов, логос – учення) – це біологічна наука, що вивчає поведінку тварин.

Засновниками науки вважають лауреатів Нобелівської премії з фізіології і медицини нідерландського вченого Ніколаса Тінбергена і австрійського вченого Карла фон Фриша та Конрада Лоренца.

2. Які методи використовують етологи? 

Спостереження, експеримент, метод порівняння, мічення.

3. У чому поляпає метод спостереження в етології? 

Спостереження в етології – цілеспрямоване сприйняття та опис поведінки.